IN MEMORIAM: Відійшла у засвіти співзасновниця та віце-президентка УАДЖІ Ольга Лабур

28 вересня внаслідок тривалої хвороби померла співзасновниця та віце-президентка Українська асоціація дослідниць жіночої історії Ольга Лабур.

Про це повідомила історикиня Оксана Кісь.

"Українська асоціація дослідниць жіночої історії глибоко сумує з приводу втрати нашої дорогої колеги Ольги Лабур, співзасновниці та віце-президентки УАДЖІ. Ольга багато років і до останньої хвилини відчайдушно боролася з важкою хворобою, однак 28 вересня пополудні у берлінському шпиталі її серце зупинилося", - написала Оксана Кісь на своїй сторінці у Фейсбук.

Ольга Лабур - кандидатка історичних наук, доцентка, від початку 2000-х працювала на кафедрі історії факультету соціології і права Національного технічного університету України "Київський політехнічний університет", була заступницею директора з міжнародних зв'язків Українського центру гендерної освіти при НТУУ "КПІ". Сфера наукових зацікавлень - історіографії жіночої історії ХХ століття, зокрема перших десятиліть радянської влади в Україні.

Її шлях до жіночої історії розпочався з участі у перших конференціях з жіночої тематики, які відбулися в Україні у 1994-1995 роках ("Жіночий рух в Україні: історія і сучасність", Одеса, 1994; "Жінки України: сучасний статус і перспективи", Одеса, 1995). Відтоді Ольга незмінно займалася жіночою і гендерною історією і як дослідниця, і як викладачка. У 1999 році захистила дисертацію "Жіночий фактор в системі суспільних відносин в Україні (XVI – XVIII ст.)" в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова. Результати своїх студій оприлюднила у багатьох публікаціях та доповідях на наукових форумах. Її монографія "Історіографічний абрис гендерних відносин в Україні" вийшла друком у Києві у 2007 р.

В межах діядьності Українського центру гендерної освіти при НТУУ "КПІ" Ольга Лабур була співорганізаторкою низки конференцій про становище жінок в освіті і науці, викладала курси з гендерної історії України. У жовтні 2010 року Ольга Лабур взяла участь в установчих зборах УАДЖІ та була обрана віце-президенткою, відтак була активною учасницею всіх ініціатив Асоціації. Навіть під час важкої хвороби вчена продовжувала дистанційно викладати та працювати над своїми дослідженнями. Її остання наукова публікація – розділ "Чому нас не організовують?": Жінки і більшовики в комунікативній взаємодії в 1919-1920 роках в Україні" у колективній монографії "Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації" була оприлюднена у грудні 2023 р.

"Ольга мала нестримно бажання жити, багато планів на подальші дослідження й до останнього - contra spem spero - сподівалася виграти ще трохи часу для них. Навіть свою хворобу вона обернула на об'єкт досліджень та соціоантропологічних рефлексій, записуючи інтерв'ю з іншими онкохворими українками в Німеччині. Смерть нашої колеги – велика втрата для жіночої історії в Україні. Найкращий спосіб вшанувати колегу - це пізнати її наукову спадщину і продовжити її справу", - написала Оксана Кісь.

У лютому 2024 Ольга Лабур провела онлайн-лекцію "Вікно можливостей": жінки як агентки соціальних змін у революційному 1917 році" в межах проекту "ЇЇлекторій: творчині української дійсності" - вдеозапис можна переглянути тут.

Також перегляньте одне з нещодавніх інтерв'ю Ольги Лабур, яке вона дала вже під час лікування у Німеччині "It's necessary for researchers, driven by ethical values, to establish historical perspective in times of crisis".

 

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.