Дробович засудив тиск поляків та запропонував дорожну карту

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович вважає, що українські й польські урядовці мають перейти до конструктивних дій "у проблемних питаннях ексгумації та поховань", і запропонував дорожню карту.

Про це пише інтернет-видання МЕТА.

За словами Антона Дробовича, дорожня карта подолання кризи має такий вигляд: відновлення вандалізованих поховань українців у Польщі; надання полякам усіх необхідних їм дозволів на пошукові та ексгумаційні роботи (наразі відомо про 10 чи 12 запитів); надання обома сторонами земельних ділянок для розширення цвинтарів та облаштування місць поховань (наприклад, у Пикуличах і в Мостиськах); запуск інституційних механізмів вирішення проблемних питань щодо поховань і місць пам'яті (або група між інститутами національної пам'яті, відповідно до домовленостей 2020 року, або група між міністерствами культури, відповідно до меморандуму 2022 року).

Крім того, голова УІНП вважає за необхідне відновити українсько-польський форум істориків або іншу аналогічну платформу для опрацювання складних історичних тем і вироблення не популістичної, а реалістичної картини подій минулого, яка надалі буде поширена в обох суспільствах.

"І нарешті, цей процес має завершитися ухваленням спільної рамкової заяви на найвищому політичному рівні, яка розставить крапки над i, засудить політизацію історії, акцентує на пріоритеті чесності та примирення після майже десятиліття турбулентності", - підсумував Дробович.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.