Могильний камінь над похованням українців на горі Монастир сфальсифікував фонд екс-керівника Канцелярії уряду Польщі

Могильний камінь без списку полеглих на горі Монастир встановила Fundacja Wolność i Demokracja Міхала Дворчика, колишнього шефа Канцелярії премʼєр-міністра Польщі та європосла від партії "Право і Справедливість".

Про це написав історик і журналіст Олександр Зінченко на своїй сторінці у Фейсбук.

Фальсифікація написів могилі Монастир зруйнувало довіру між Києвом і Варшавою у 2020 році. Колишній міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович написав про це нещодавно у газеті Rzeczpospolita:

"Є таємницею Полішинеля, що насамперед ідеться про відновлення пам'ятника українських солдатів на горі Монастир. Цей пам'ятник, встановлений легально за гроші польського платника податків, був знищений невідомими. Президент Володимир Зеленський погодив із президентом Анджеєм Дудою, що буде він відновлений перед переговорами в Києві в жовтню 2020 року. І був віднеовлений - але лишень у спосіб провокативний, адже з нього зникли імена полеглих солдатів. Українці почувалися ошуканими".

На запит очільниці Товариства польсько-українського примирення, Кароліна Романовська отримала від Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego відповідь, що могильний камінь на горі Монастир встановила Fundacja Wolność i Demokracja. Цей фонд очолює Міхал Дворчик, колишній шеф Канцелярії премʼєр-міністра Польщі та європосол від партії "Право і Справедливість".

"Пасьянс склався. Дозвіл на пошуки в Пужніках отримала саме ця фундація в рамках домовленостей двох президентів. Але не розрахували реакцію на фальсифікацію написів на могилі українців, що загинули в бою з НКВД в околицях гори Монастир", - прокоментував Олександр Зінченко.

Більше про гору Монастир читайте в матеріалі Володимир Бірчак "Хто похований на горі Монастир?"

 

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.