Могильний камінь над похованням українців на горі Монастир сфальсифікував фонд екс-керівника Канцелярії уряду Польщі

Могильний камінь без списку полеглих на горі Монастир встановила Fundacja Wolność i Demokracja Міхала Дворчика, колишнього шефа Канцелярії премʼєр-міністра Польщі та європосла від партії "Право і Справедливість".

Про це написав історик і журналіст Олександр Зінченко на своїй сторінці у Фейсбук.

Фальсифікація написів могилі Монастир зруйнувало довіру між Києвом і Варшавою у 2020 році. Колишній міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович написав про це нещодавно у газеті Rzeczpospolita:

"Є таємницею Полішинеля, що насамперед ідеться про відновлення пам'ятника українських солдатів на горі Монастир. Цей пам'ятник, встановлений легально за гроші польського платника податків, був знищений невідомими. Президент Володимир Зеленський погодив із президентом Анджеєм Дудою, що буде він відновлений перед переговорами в Києві в жовтню 2020 року. І був віднеовлений - але лишень у спосіб провокативний, адже з нього зникли імена полеглих солдатів. Українці почувалися ошуканими".

На запит очільниці Товариства польсько-українського примирення, Кароліна Романовська отримала від Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego відповідь, що могильний камінь на горі Монастир встановила Fundacja Wolność i Demokracja. Цей фонд очолює Міхал Дворчик, колишній шеф Канцелярії премʼєр-міністра Польщі та європосол від партії "Право і Справедливість".

"Пасьянс склався. Дозвіл на пошуки в Пужніках отримала саме ця фундація в рамках домовленостей двох президентів. Але не розрахували реакцію на фальсифікацію написів на могилі українців, що загинули в бою з НКВД в околицях гори Монастир", - прокоментував Олександр Зінченко.

Більше про гору Монастир читайте в матеріалі Володимир Бірчак "Хто похований на горі Монастир?"

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.