На Прикарпатті створять артрезиденцію Наталії Кобринської

До 170-річчя зачинательки феміністичного руху в Україні у Болехові на Франківщині відбудують зруйнований будинок Наталії Кобринської.

Про це повідомила Болехівська міська рада. 

Проєкт під робочою назвою "Дім Кобринської" започаткували представниці феміністичного видавництва Creative Women Publishing. 

У Болехові на вулиці Зеленій Наталія Кобринська жила у 1907–1920 роках, проводила там просвітницькі та феміністичні зустрічі з жінками. Її будинок радянська влада зрівняла з землею грейдером і навіть вирубала всі дерева в саду.

"Нині це важлива місія спільнотворення унікального місця жіночої сили, творчого натхнення, неперервної традиції поколінь. Це, врешті, виконання заповіту великої Наталі Кобринської — пожертвувати власний будинок "наслідницям свого духа". Це також і про доторки до сокровенного, про колективну памʼять, яка екзистенційно скріплює покоління й береже націю від забуття", — зазначила  дослідниця жіночої історії Алла Швець.

Ініціатори створення артрезиденції також мають намір перевидати жіночий альманах "Перший вінок" разом зі збіркою есеїв "Ті, що творили "Перший вінок"", що знайомлять із життям, творчістю та історичним контекстом 17 авторок альманаху, об'єднаних Кобринською в 1887 році.

Наталія Кобринська (Озаркевич) - українська письменниця, засновниця організованого фемінізму в Україні. Створила першу феміністичну організацію "Товариство руських жінок", видала перший альманах на теми рівності ("Перший вінок", 1887 рік). Померла 22 січня 1920 року в Болехові від епідемічного висипного тифу, похована на місцевому кладовищі.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.