У Києві відкрили меморіальну дошку Василю Стусу

У Святошинському районі відкрили меморіальну дошку поету та дисиденту Василю Стусу.

Про це пише Вечірній Київ.

Меморіальний знак розмістили на будинку на вулиці Чорнобильській, 13-А, де Василь Стус мешкав протягом дев'яти місяців з родиною — з серпня 1979-го по травень 1980 року, перед другим ув'язненням і смертю в радянських таборах.

"У нашому просторі мало згадок про Стуса. Так, на цьому будинку, де він жив, не було жодної. І у нас з сином Василя Стуса, Дмитром, виникла ідея встановити меморіальну дошку. По всьому Києву є декілька меморіальних дощок та каменів з написами, присвяченими Василю Стусу, що абсолютно не відповідає масштабу його особистості", -  розповів ініціатор проєкту, народний депутат Роман Грищук.

Дата відкриття меморіальної дошки 15 листопада була обрана невипадково. Саме цього дня, 35 років тому, рідні та близькі вирушили в Росію, щоб повернути тіла загиблих в ув'язненні Юрія Литвина, Олекси Тихого та Василя Стуса в Україну. Їх перепоховання відбулося 19 листопада 1989 року у Києві на Байковому цвинтарі.

"Після витвору Довганя кінця 1960-х це другий бюст батька, який мені дуже подобається. Цей образ демонструє м'яку впевненість в собі. Батько вмів говорити твердо, але без образ, мав велику віру в себе", - зазначив син поета Дмитро Стус.

Автором меморіальної дошки став скульптор Володимир Щур. Бронзовий бюст вагою більш як 40 кілограмів стоїть на гранітній підставці з цитатою "За мною Київ тягнеться у снах…" та написом "У цьому будинку в 1979-1980 рр. жив поет Василь Стус. Встановлено коштом небайдужих киян". Свої внески на Спільнокошті зробили понад 700 меценатів, ім'я кожного можна дізнатися за QR-кодом на пам'ятнику.

 
Теми

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.