Директорка Харківського ЛітМузею Тетяна Пилипчук стала лауреаткою Премії імені Василя Стуса 2024 року

Члени журі Премії оголосили ім’я лауреатки під час урочистої церемонії, яка відбулася 10 вересня у Києво-Могилянській Бізнес-Школі.

Про це повідомляє Український ПЕН.

Тетяна Пилипчук – культурна менеджерка і волонтерка, директорка Харківського літературного музею, дослідниця української літератури 1920-х – 1930-х років. З 2022 по 2024 роки Тетяна курувала фестиваль "Пʼятий Харків", з 2021 року організовує роботу Харківської мистецької резиденції "Слово". Протягом років незалежності ЛітМузей зробив величезний внесок у збереження і поширення пам'яті про українських митців 1920-х та дисидентів радянського періоду. З 2022 року музей є частиною спільноти, яка оберігає місто і об'єднує військових, митців і волонтерів.

"Чи було страшно нашим шістдесятникам опинитись у нелюдських умовах радянських таборів, не бачити своїх рідних, не мати можливості виховувати дітей? Думаю, так. Та в ситуації граничного досвіду очевидним стає те, що насправді важливо. Не гідно було боятись, коли забирали власну гідність. Чи страшно нам сьогодні? Так. Але ми теж обрали не боятись. І мені здається, що нам сьогодні трішечки легше, тому що у нас є наша історична і культурна спадщина – і українських 1920 х, і українського руху опору 1960 х. Ми її змогли зберегти попри всі численні спроби росії знишити наші твори і наших авторів. І такі премії – Василя Стуса, або Юрія Шевельова  це теж про спадковість і збереження памʼяті", – сказала Тетяна Пилипчук під час церемонії.

Лауреатка Премії імені Василя Стуса отримала грошову винагороду та статуетку, розроблену дизайнером Дмитром Покрасьоном та скульптором Станіславом Кадочниковим.

Премія імені Василя Стуса – одна з найдавніших українських премій у царині культури. 1989-го року її заснувала Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком. Починаючи з 2016 року, Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа та видавництво "Дух і Літера" продовжили цю ініціативу. 

Премію імені Василя Стуса щороку вручають літераторам, митцям, режисерам, музикантам, культурним менеджерам, громадським діячам за внесок в українську культуру й стійкість громадянської позиції. З часу заснування Премії її отримали понад 70 українських митців. у 2023 році лауреатом Премії став режисер-документаліст, письменник та публіцист Сергій Буковський.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.