У Кривому Розі демонтували пам’ятники Пушкіну та Лермонтову

У Кривому Розі демонтували пам’ятники російським письменникам Олександру Пушкіну та Михайлу Лермонтову.

Про це повідомляє місцеве інтернет-видання "На часі", передає Укрінформ.

"15 листопада у Кривому Розі нарешті, на третьому році повномасштабної війни, демонтували пам'ятники російським письменникам... У забуття відправились пам'ятники Лєрмонтову на проспекті Центральному та Пушкіну з вул. Гірничих інженерів", - йдеться у повідомленні.

Крім них у Кривому Розі досі є пам'ятники російському публіцисту Льву Толстому та воїнам-інтернаціоналістам.

Згідно з розпорядженням голови Дніпропетровської ОДА № Р-317/0/3-24 від 26 липня 2024 р. "Про демонтаж пам'ятників та пам'ятних знаків, які підпадають під дію Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", у Кривому Розі мали демонтувати шість об'єктів. Це монумент "Данко", споруджений на честь 100-річчя з дня народження Максима Горького, пам'ятники Михайлу Лермонтову, Льву Толстому, Олександру Пушкіну, воїнам-інтернаціоналістам та пам'ятний знак керівнику підпільної організації Ю. Козаченку.

Керівництву міста було рекомендовано здійснити демонтаж (перенесення) з публічного простору пам'ятників, пам'ятних знаків до 1 листопада 2024 року. 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.