Театр імені Пушкіна у Харкові перейменували на честь Квітки-Основ'яненка

Колишній театр імені Пушкіна у Харкові носитиме ім'я українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка.

Таке рішення під час сесії Харківської обласної ради ухвалили депутати, повідомив Сергій Жуков.

За зміну назви театру проголосували 88 депутатів. Епопея з перейменуванням тривала понад два роки.

"Навіть під час повномасштабної війни далеко не одразу в раді знайшлися голоси, щоб прибрати з назви театру не лише слово "російський", а й ім'я Пушкіна. Питання двічі виносили на сесію, сперечалися на засіданнях комісій. Мені довелося не лише читати колегам міні-лекцію про використання Кремлем "сонця російської поезії" як інформаційної зброї, а й цитувати рядки з його найбільш шовіністичних віршів. Все для того, щоб перебити сумнівні аргументи про "величезне значення поезії Пушкіна для світової культури". Дотиснули, і й грудні 2022-го таки прибрали обидва російські маркери з назви театру. Сьогодні він нарешті отримав українське ім'я", — написав депутат облради від ЄС Сергій Жуков.

Драмтеатр у Харкові позбавили імені російського поета Олександра Пушкіна у грудні 2022 року.

Назвати театр на честь літератора та громадського діяча Квітки-Основ'яненка запропонували у творчому колективі. Раніше розглядали й інші варіанти, зокрема творців Розстріляного Відродження Майка Йогансена та Миколу Хвильового, але врешті вирішили віддати шану першому харківському драматургу. Його п'єси йдуть у театрах по всій Україні, але досі немає жодного закладу, який носив би ім'я Григорія Квітки-Основ'яненка.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.