Заповідник "Поле Полтавської битви" планують перетворити на музей Гетьманщини

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендує перепрофілювати Державний заповідник "Поле Полтавської битви" на мазепинський музей Гетьманщини.

Про музей повідомив представник Полтавського офісу УІНП Олег Пустовгар.

У жовтні Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики працював на виїзному засіданні у Полтаві. Нардепи приїхали до міста, аби поговорити про необхідність знесення імперських пам'яток та популяризації української історії.

За підсумками виїзного засідання Комітет надав кілька рекомендацій Мінкультури, Полтавській ОВА та Полтавській міськраді. Одна з них – перепрофілювати заповідник "Поле Полтавської битви" на вул. Шведська могила.

"Міністерству культури та стратегічних комунікацій, Українському інституту національної пам'яті, Полтавській обласній військовій адміністрації, Полтавській міській раді опрацювати питання перейменування Державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви" та концептуального перопрофілювання його експозицій, які б окреслювали період ранньомодерної держави Гетьманщини (офіційна назва "Військо Запорізьке"), правління гетьмана Івана Мазепи та дипломатичні аспекти функціонування козацької державності, в т.ч. Гадяцьку угоду гетьмана Івана Виговського та україно-шведський союз між гетьманом Іваном Мазепою та королем Карлом ХII", - йдеться у тексті рекомендацій. 

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики також спрямував свої рішення та рекомендації про усунення з публічного простору Полтавської міської громади споруд звеличення російського імператора Петра I та званої "слави руского оружія" в Полтавській битві.

Полтавська ОВА та міськрада мають розглянути рекомендації та поінформувати Комітет про стан виконання до 1 березня.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.