Федеральний архів Німеччини передав Україні оцифровані фільми, створені на українських кіностудіях на початку ХХ століття

Федеральний архів Німеччини сьогодні передав Міністру закордонних справ України Андрію Сибізі жорсткий диск із оцифрованими фільмами зі свого кіноархіву, які були створені на українських кіностудіях на початку ХХ століття.

Про це повідомили в Посольстві України у ФРН.

Відтепер фільми доступні у цифровій читальній залі Федерального архіву та будуть передані Національному центру Олександра Довженка для збереження, подальшої демонстрації та дослідження.

Це стало результатом плідної співпраці Федерального архіву з українськими партнерами у сфері кіно- та архівної справи.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга подякував німецьким партнерам за допомогу у відновленні наших культурних цінностей:

"Ці унікальні мистецькі твори та документальні фільми дають змогу зазирнути в багатовікову боротьбу України за незалежність, а також у тоталітарне радянське правління 1930-х і 1940-х років. Попереду ще багато роботи для дослідження цих та інших історичних джерел і деколонізації української історії".

Було відібрано три повнометражні та один короткометражний фільм, дві анімаційні та три документальні стрічки. За дослідженнями, деякі з цих фільмів збереглися лише у Федеральному архіві як унікальні сучасні копії на носіях з целюлозного нітрату. До них належить дитячий фільм, який вважався втраченим, "Вітаю з переходом" (1932) української режисерки Іви Григорович, однієї з небагатьох жінок-кінематографісток України 1930-х років. Фільм "Більшовицькі звірства 21 серпня 1919 року або Київські дні терору" (1919) показує неприкрашену жорстокість громадянської війни.

Список усіх фільмів (за посиланням деякі з них можна переглянути онлайн на сайті Федерального Архіву Німеччини):

  • "Більшовицькі злочини 21 серпня 1919 року, або Дні київського терору" (1919) / документальний
  • "Тамілла" (1927) / художній
  • "Шкурник" (1929) / художній
  • "Вітаю з переходом!" (1932) / художній
  • "Чванливе курча" (1936) / анімація
  • "Про пана Лебеденка" (1936) / художній
  • "Прощання на крижині" (1938) / анімація
  • "У колишньому гнізді мракобісся" (1938) / документальний
  • "По Дніпру" (1940) / документальний

"Війна проти України також спрямована на її культуру та інституції, які представляють ідентичність країни. Тому ми хочемо надіслати сигнал солідарності та підтримки. Фільми є особливими свідченнями культурної ідентичності країни, які архіви мають зберігати. Багата культурна спадщина України має бути також доступною широкій громадськості в цій країні", – наголосила  Андреа Хенгер, віце-президентка Федерального архіву.

 

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.