у Києві демонтували погруддя радянських діячів

У Києві демонтували погруддя радянських військових діячів Сидора Ковпака, Івана Черняховського, Павла Рибалка та Олексія Федорова в парку Слави.

Про це повідомив представник Національного українського молодіжного об'єднання, громадський діяч Олег Слабоспицький.

У парку Слави, зокрема, демонтували погруддя Сидора Ковпака — члена російської більшовицької партії з 1919 року. У добу Перших Визвольних змагань він очолював російський диверсійний загін, що боровся з військами Гетьмана Павла Скоропадського. Згодом був бійцем 25-ї Чапаєвської дивізії на Східному фронті, де воював проти українських військових частин. Закінчив спецшколу ОДПУ (НКВС), був заступником голови Президіуму Верховної Ради УРСР, депутатом Верховної Ради СРСР. 

"Демонтаж відбувся відповідно до рішення Київської міської ради від 4 липня 2024 року про усунення цих та інших об'єктів з публічного простору в рамках деколонізації. Надалі мають бути демонтовані також постаменти", - йдеться у повідомленні Слабоспицького.

У 2023 році погруддя були обмальовані активістами з вимогою демонтажу, а згодом з постаментів були демонтовані усі текстові пропагандистські написи та підписи.

"Ці погруддя були встановлені протягом вересня-листопада 2013-го в рамках пропагандистської "Алеї воїнської Слави", створеної за ініціативи тодішнього міністра освіти Дмитра Табачника. Усі 4 бюсти урочисто відкривав прем'єр-міністру часів Януковича Микола Азаров, нагадав Слабоспицький", - нагадав Олег Слабоспицький.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.