Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві виконав частину заповіту активіста та розвідника Романа Ратушного

Загиблий герой Роман Ратушний заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка.

Про це повідомили в Будинку-музеї Тараса Шевченка в Києві.

"Нарешті сталося – виконали важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр "Холодний яр" Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка", - йдеться у повідомленні.

Легендарну двохсотлітню шовковицю, що пам`ятає Тараса Шевченка, 2010 року вдалося врятувати, тепер відомий арборист Володимир Ветроградський провів базове лікування.

"Вперше за 200-річну історію дерева арборист провів структурну обрізку верхівкових ярусів шовковиці, усунув більшу частину конфліктів гілок з прилеглими будівлями та створив простір для кращого освітлення крони... Пам'ять про героя — це продовження справи, втілення в життя ідей Романа. І тут, навколо віковічної шовковиці Шевченка, якось об'єдналися думки та дії арбориста Володимира Ветроградського, мами Романа Ратушного письменниці Світлани Поваляєвої, працівників Будинку-музею Тараса Шевченка. Що ж, скуштуємо ще солодких шовковичок років так через 700?", - розповіли у Будинку-музеї Тараса Шевченка. 

Роман Ратушний - український громадський діяч, журналіст, військовий 93 ОМБр "Холодний яр", відомий захисник урочища Протасів Яр. Загинув 9 червня 2022 року у бою під Ізюмом. У своєму заповіті Роман також передав частину своїх бойових виплат на розвиток "Історичної правди".

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.