Мінкульт надав дозвіл на перепоховання радянських солдатів з Пагорбу Слави у Львові

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України дало дозвіл на перенесення останків радянських солдатів з меморіального комплексу "Пагорб Слави" у Львові.

Про це вказано у відповідному наказі Мінкульту.

Йдеться про перепоховання братської могили російських воїнів, могили радянських воїнів, 24 могил героїв Радянського Союзу, 226 індивідуальних могил радянських солдатів та памʼятників діячам СРСР. 

Зокрема, на території меморіального комплексу похований агент НКВС Микола Кузнєцов. Його родичі неодноразово вимагали від Львівської міськради передати його останки для перепроховання в Єкатеринбурзі. Неодноразово прах Миколи Кузнєцова намагалися безуспішно викрасти.

 

Усі радянські поховання перенесуть на територію Голосківського кладовища. Нагляд за перепохованням мають здійснювати відповідні органи ЛОДА.

Керуючий справами виконкому ЛМР Євген Бойко в коментарі ZAXID.NET повідомив, що для ексгумації останків необхідне ще окреме рішення виконкому:

"Загалом питання радянських перезахоронень в місті було давно, але війна пришвидштла цей процес. Місто зініціювало процес перепоховання останків радянських військових і діячів НКВС. Наступний наш крок – це рішення виконавчого комітету про проведення ексгумації, дослідження і проведення самих робіт".

Пагорб Слави – це меморіальний комплекс у Львові, де поховані російські та радянські військові, що загинули під час Першої та Другої світової воєн. Меморіальний комплекс є частиною заповідника "Личаківський цвинтар".

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.