Мінкульт надав дозвіл на перепоховання радянських солдатів з Пагорбу Слави у Львові

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України дало дозвіл на перенесення останків радянських солдатів з меморіального комплексу "Пагорб Слави" у Львові.

Про це вказано у відповідному наказі Мінкульту.

Йдеться про перепоховання братської могили російських воїнів, могили радянських воїнів, 24 могил героїв Радянського Союзу, 226 індивідуальних могил радянських солдатів та памʼятників діячам СРСР. 

Зокрема, на території меморіального комплексу похований агент НКВС Микола Кузнєцов. Його родичі неодноразово вимагали від Львівської міськради передати його останки для перепроховання в Єкатеринбурзі. Неодноразово прах Миколи Кузнєцова намагалися безуспішно викрасти.

 

Усі радянські поховання перенесуть на територію Голосківського кладовища. Нагляд за перепохованням мають здійснювати відповідні органи ЛОДА.

Керуючий справами виконкому ЛМР Євген Бойко в коментарі ZAXID.NET повідомив, що для ексгумації останків необхідне ще окреме рішення виконкому:

"Загалом питання радянських перезахоронень в місті було давно, але війна пришвидштла цей процес. Місто зініціювало процес перепоховання останків радянських військових і діячів НКВС. Наступний наш крок – це рішення виконавчого комітету про проведення ексгумації, дослідження і проведення самих робіт".

Пагорб Слави – це меморіальний комплекс у Львові, де поховані російські та радянські військові, що загинули під час Першої та Другої світової воєн. Меморіальний комплекс є частиною заповідника "Личаківський цвинтар".

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.