IN MEMORIAM: Відійшла у вічність Орися Сокульська

19 січня відійшла у вічність Орина Сокульська — дружина поета і дисидента Івана Сокульського, сестра дисидента Ярослава Лесіва.

Про це повідомив дисидент Олесь Шевченко.

"Полинула від нас назавжди Орися Сокульська. Ми були разом у найтяжчі роки протистояння російській комуністично-кагебістській владі і в роки діяльності Всеукраїнського товариства політв'язнів, яке вона очолила після Євгена Пронюка. Орися всю себе віддавала людям і Україні, великодушно і безкорисливо. Її життя було воістину героїчним. Вічна і світла пам'ять нашій дорогій подрузі", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Олесь Шевченко.

Орися Сокульська народилася 10 березня 1952 року в селищі Лужки на Івано-Франківщині. Закінчила педагогічний університет у Франківську. На початку 1970-х брат Ярослав Лесів познайомив Орисю з майбутнім чоловіком поетом Іваном Сокульським, який започаткував дисидентський рух на Дніпропетровщині. За свою діяльність і позицію він був двічі ув'язнений, відсидів 18 років. Подружжя мешкало у місті Дніпрі, там Орися працювала  вчителькою математики і займатися підтримкою політв'язнів. 

Рідний брат Орини Ярослав Лесів також був дисидентом. Відсидів понад 8 років у радянських тюрмах і колоніях суворого режиму за створення і поширення українського самвидаву, відбудову УГКЦ та допомогу українському підпіллю. У брежнєвські часи сім'я Сокульської пережила стеження, обшуки КДБ, сама ж Орися була арештована за передачу на Захід матеріалів про порушення прав людини в СРСР.

Попри переслідування КДБ, вона їздила до Татарстану, на Урал і в Мордовію, передавала повідомлення від політв'язнів на Захід. Оголошувала голодівки, брала участь в акціях, наприкінці 1970-х стала членом Гельсінської спілки.

Орина Сокульська — учасниця боротьби за незалежну Україну, членкиня Української Гельсінської групи. З 2015 року очолювала Всеукраїнське товариство політв'язнів та репресованих.

 
Орися Сокульська
Радіо Свобода

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.