Оголошено офіційні результати Всеукраїнського рейтингу "Книжка року'2024"

У номінації "Минувшина" книга історика, журналіста та співзасновника "Історичної правди" Олександра Зінченка "Як українці зруйнували імперію зла".

Результати Всеукраїнського рейтингу "Книжка року'2024" опублікували у виданні "Україна молода".

Рейтинг "Книжка року" оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. Весь репертуар поділено на сім тематичних номінацій, кожна з яких має від 2 до 4 підномінацій, котрі конкретизують напрямки. Торік за всіма категоріями оцінювалося понад 900 видань (на третину більше, ніж попереднього року). Опрацьовано 56 експертних анкет.

Лавреатами стали книжки 20 видавництв. Чотири з них — уперше: київські "Арій", Ukraїner, Creative Publishing та "Локальна історія". У двох підномінаціях здобулися на перемогу новинки "Брайт Букс", "Видавництва Старого Лева", "Духу і Літери" та "Фабули". Тричі лавреатами сезону-2024 стали книжки "Критики" і "Нашого Формату". Найбільше — 4 дипломи за перші місця — у видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". 

У номінації "Минувшина" до Всеукраїнського рейтингу увійшла книга історика, журналіста та співзасновника "Історичної правди" Олександра Зінченка "Як українці зруйнували імперію зла", яка вийшла друком у видавництві "Віват". 

Також відзначили "Український Мультифронтир. Нова схема історії України" видавництва "Фабула" і "Новітню історію України" Станіслава Кульчицького, що побачила світ у видавництві "Арій".

У підномінації "Біографії/мемуари" обрали книгу "Сила опору. Українці в радянських таборах" від видавництва "Локальна історія".

З результатами Всеукраїнського рейтингу "Книжка року'2024" можна ознайомитися за посиланням

Упродовж 26 років лавреатами рейтингу ставали 148 видавництв. Незмінний лідер — видавництво Івана Малковича (53 нагороди). На другому місці в загальному заліку — "Темпора" (42 відзнаки). Крайнього сезону до десятки кращих увійшов "Родовід" (15 перемог).

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.