У Польщі вшанували жертв трагедії у Сагрині

10 березня у Сагрині відзначили 81 роковини масового вбивства українців.

Про це пише громадська організація "Українське товариство".

Православний архиєпископ Люблинський і Холмський Авель спільно з сонмом духовенства єпархії відправив урочисту панахиду біля пам'ятника в честь загиблих на місцевому кладовищі у Сагрині.

Варто відзначити, що це вперше за п'ять років панахида в роковини Сагринської трагедії була виголошена церковно-слов'янською мовою з українською вимовою, а окремі фрагменти богослужіння звучали українською мовою.

Після завершення богослужіння біля пам'ятника поклали вінки делегації: Львівського Товариства "Холмщина", Волинського Товариства "Холмщина", Українського Товариства – від імені українців Холмщини та Люблина, Спілки українців "Пам'ять і спадщина". На завершення учасники скорботних урочистостей традиційно проспівали гімн України.

10-11 березня 1944 року польські підрозділи Армії Крайової разом з так званими Батальйонами хлопськими (польськими партизанськими силами які складалися переважно із місцевих селян) атакували українські села на Холмщині: Андріївка, Березів, Бересть, Верешин, Ласків, Маличі, Малків, Модринь, М'ягке, Ріплин, Сагринь, Стрижівець, Теребінець, Теребінь, Турковичі, Шиховичі, повністю або частково спаливши їх. Польський наступ тривав протягом кількох наступних тижнів. В ході цієї операції було вбито від 1500 до 2000 українців. 

 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.