Дослідники представили результати проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу"

11 березняв Музеї книги і друкарства України оголосили результати проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу".

Про це повідомила дослдниця Марина Траттнер.

Результати проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу" презентувала команда дослідниць Національного заповідника України "Гетьманська столиця" (м. Батурин), яка виграла конкурс у січні 2024 року і отримала фінансову підтримку на науково-пошукову діяльність історичної спадщини гетьмана Війська Запорозького у вигнанні Пилипа Орлика, та незалежною дослідницею Мариною Траттнер, журналісткою та юристкою.

Унікальний проєкт по віднайденню та вивченню документів, пов'язаних із життям Пилипа Орлика та його родини був ініційований Міністерством закордонних справ України, персонально Дмитром Кулебою. Підтримка дослідження також здійснювалась Національним заповідником "Гетьманська столиця", Державним архівом Швеції, Благодійним фондом "МХП-Громаді" та Благодійним фондом "Спадок Гетьманщини".

У межах проєктного часу було опрацьовано понад 600 архівних сторінок документів. Дослідниці працювали в Державному архіві Швеції, що знаходиться у Стокгольмі. Як зазначали українські науковиці, їх вразило відношення шведського архіву до документальної спадщини України. Понад триста років шведи ретельно зберігали й охороняли унікальні свідчення козацької доби, які і до цього часу є значною мірою не розшифровані та не оприлюднені. Дослідницям вдалось частину з цих документів опрацювати, перекласти й систематизувати. 

"Об'єднавши у проєкті перекладачів, мовознавців, істориків та дослідників, ми отримали готові до опрацювання сторінки з української історії, які розповідають про друзів і ворогів України, зраду і підтримку, таємні переговори і дипломатичні відносини ХУІІІ століття", – зазначила у своїй доповіді на засіданні в МКДУ дослідниця Наталія Дробязко.

Авторкам-дослідницям вдалось опрацювати "Досьє на Пилипа Орлика", зібране у 1741 році за понад 20 років життєдіяльності гетьмана; "Меморіал Пилипа Орлика", зачитаний у Королівській колегії 26 серпня 1720 року; листи доньки гетьмана Варвари Орлик 1731 та 1741 років; "Фінансову звітність щодо витрат козаків" 1709-1711 та 1709-1714 років у Бендерах, де подаються відомості про витрати шведського короля Карла ХІІ на Пилипа Орлика та його військо; протоколи й акти Секретного комітету Королівської колегії 1819-1741 років про родину племінника Івана Мазепи Андрія Войнаровського. Все перелічене вище демонструє, яку величезну роботу було пророблено командою проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу".

На засіданні за результатами виконаного проєкту доповідь виголосила незалежна дослідниця Марина Траттнер. Вона виклала власне розслідування таємних стосунків гетьмана Мазепи з Карлом ХІІ, а потім і Пилипа Орлика та його нащадків із королівським домом Швеції та іншими правителями тогочасної доби.

Перед гостями заходу виступили президент Віктор Ющенко, директорка музею "Гетьманська столиця" Тетяна Кербут,  завідувачка проєктного сектору Департаменту публічної дипломатії та комунікацій МЗС України Вікторія Ярославська, директорка Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська та інші поважні науковці та громадські діячі. Всі вони наголошували на важливості постійної копіткої роботи на ниві повернення Україні її справжньої історії, збереженні спадщини та відродженні величі українських видатних керманичів, серед яких, безумовно, є й імена гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика.

 
Теми

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.