Дослідники представили результати проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу"

11 березняв Музеї книги і друкарства України оголосили результати проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу".

Про це повідомила дослдниця Марина Траттнер.

Результати проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу" презентувала команда дослідниць Національного заповідника України "Гетьманська столиця" (м. Батурин), яка виграла конкурс у січні 2024 року і отримала фінансову підтримку на науково-пошукову діяльність історичної спадщини гетьмана Війська Запорозького у вигнанні Пилипа Орлика, та незалежною дослідницею Мариною Траттнер, журналісткою та юристкою.

Унікальний проєкт по віднайденню та вивченню документів, пов'язаних із життям Пилипа Орлика та його родини був ініційований Міністерством закордонних справ України, персонально Дмитром Кулебою. Підтримка дослідження також здійснювалась Національним заповідником "Гетьманська столиця", Державним архівом Швеції, Благодійним фондом "МХП-Громаді" та Благодійним фондом "Спадок Гетьманщини".

У межах проєктного часу було опрацьовано понад 600 архівних сторінок документів. Дослідниці працювали в Державному архіві Швеції, що знаходиться у Стокгольмі. Як зазначали українські науковиці, їх вразило відношення шведського архіву до документальної спадщини України. Понад триста років шведи ретельно зберігали й охороняли унікальні свідчення козацької доби, які і до цього часу є значною мірою не розшифровані та не оприлюднені. Дослідницям вдалось частину з цих документів опрацювати, перекласти й систематизувати. 

"Об'єднавши у проєкті перекладачів, мовознавців, істориків та дослідників, ми отримали готові до опрацювання сторінки з української історії, які розповідають про друзів і ворогів України, зраду і підтримку, таємні переговори і дипломатичні відносини ХУІІІ століття", – зазначила у своїй доповіді на засіданні в МКДУ дослідниця Наталія Дробязко.

Авторкам-дослідницям вдалось опрацювати "Досьє на Пилипа Орлика", зібране у 1741 році за понад 20 років життєдіяльності гетьмана; "Меморіал Пилипа Орлика", зачитаний у Королівській колегії 26 серпня 1720 року; листи доньки гетьмана Варвари Орлик 1731 та 1741 років; "Фінансову звітність щодо витрат козаків" 1709-1711 та 1709-1714 років у Бендерах, де подаються відомості про витрати шведського короля Карла ХІІ на Пилипа Орлика та його військо; протоколи й акти Секретного комітету Королівської колегії 1819-1741 років про родину племінника Івана Мазепи Андрія Войнаровського. Все перелічене вище демонструє, яку величезну роботу було пророблено командою проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу".

На засіданні за результатами виконаного проєкту доповідь виголосила незалежна дослідниця Марина Траттнер. Вона виклала власне розслідування таємних стосунків гетьмана Мазепи з Карлом ХІІ, а потім і Пилипа Орлика та його нащадків із королівським домом Швеції та іншими правителями тогочасної доби.

Перед гостями заходу виступили президент Віктор Ющенко, директорка музею "Гетьманська столиця" Тетяна Кербут,  завідувачка проєктного сектору Департаменту публічної дипломатії та комунікацій МЗС України Вікторія Ярославська, директорка Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська та інші поважні науковці та громадські діячі. Всі вони наголошували на важливості постійної копіткої роботи на ниві повернення Україні її справжньої історії, збереженні спадщини та відродженні величі українських видатних керманичів, серед яких, безумовно, є й імена гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика.

 
Теми

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.