АНОНС: Публічна лекція "Жіноче обличчя селянського спротиву: роль жінок у масових селянських виступах доби суцільної колективізації та Голодомору"

Музей Голодомору запрошує на публічну лекцію історикині Наталі Романець "Жіноче обличчя селянського спротиву: роль жінок у масових селянських виступах доби суцільної колективізації та Голодомору".

Однією із форм селянського опору доби суцільної колективізації та Голодомору стали масові заворушення, в яких головну роль відігравали жінки. У документах тієї доби їх називали по-різному: "бабськими бунтами", заколотами, волинками. За неповними даними ОДПУ, в 1930 році в СРСР було зафіксовано більше 3700 жіночих масових виступів, в усіх інших заворушеннях жінки становили більшість або значну частину учасників.

В Україні жіночий спротив був наймасштабнішим: упродовж лютого–березня 1930 року відбулося 2 тисячі масових жіночих виступів. Для сталінського режиму активна участь "слабкої статті" в акціях спротиву "соціалістичним перетворенням на селі" стала неприємною несподіванкою, що призвело до тривалого замовчування цього феномену. Представники влади, презирливо називаючи масові виступи селянок "бабськими бунтами", прагнули нівелювати їхню значущість як акцій антиколгоспного спротиву, деполітизувати їхню сутність, довести ірраціональність дій їхніх учасниць – нібито "темних", відсталих жінок, які керувалися винятково емоціями.

Проте, насправді, причини і зміст жіночого спротиву були іншими. Як слушно зазначає канадська дослідниця Лінн Віола, "протест селянок був безпосередньою відповіддю на проведення руйнівної за своїми наслідками політики держави", яка загрожувала не лише добробуту, але й існуванню їхніх родин, що засвідчили події 1932–1933 рр.

Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок про це розповість провідний науковий співробітник Музею Голодомору, доктор історичних наук Наталя Романець.

Коли: 6 березня, о 16:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3)

Вартість: вхід за ціною квитка до музею (30 грн, студенти та пенсіонери – 20 грн)

Щоб взяти участь зареєструйтеся.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.