Музею Голодомору передали артефакти з архіву художника, ветерана Армії УНР Віктора Цимбала

Військовослужбовець Національної гвардії України Антон Цимбал подарував Національному музею Голодомору-геноциду артефакти із архіву подружжя художника, ветерана Армії УНР Віктора Цимбала і громадської діячки, учасниці українського повстанського руху Тетяни Михайлівської-Цимбал.

Про це повідомили в Музеї Голодомору.

Під час передачі артефактів Антон Цимбал розповів, що у художника зв'язок із родиною в СРСР перервався на довгі десятиліття. Його рідна сестра актриса, громадська діячка, шістдесятниця Тетяна Цимбал (1908–1995) та її донька громадська діячка, музейниця Вікторія Цимбал (1938–2024) по крупицях збирали інформацію про Віктора Цимбала, залишки  архіву та картини, які залшалися після його смерті. Вікторія Цимбал займалася систематизацією цього архіву, але не встигла завершити цю роботу.

Архів перейшов у спадок Антонові Цимбалу, який його систематизував і відфотографував. А після повернення в Україну в Музей Голодомору картини Віктора Цимбала "Рік 1933" представник родини вирішив передати експонати у фонди музею.

Серед 11 артефактів, зокрема, є каталоги виставок митця, на яких у 1956 році у Буенос-Айресі та Ла-Платі демонструвався твір про Голодомор, графічний портрет гетьмана Павла Скоропадського, який у 1933-му звертався до США за допомогою голодуючим українцям, карикатура із зображенням призвідця геноциду Йосипа Сталіна та творця російського комуністичного режиму Володимира Ульянова-Леніна, рідкісні марки, випущені у 1940-х рр. в Аргентині за ескізами майстра для допомоги українським біженцям.

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.