Музею Голодомору передали артефакти з архіву художника, ветерана Армії УНР Віктора Цимбала

Військовослужбовець Національної гвардії України Антон Цимбал подарував Національному музею Голодомору-геноциду артефакти із архіву подружжя художника, ветерана Армії УНР Віктора Цимбала і громадської діячки, учасниці українського повстанського руху Тетяни Михайлівської-Цимбал.

Про це повідомили в Музеї Голодомору.

Під час передачі артефактів Антон Цимбал розповів, що у художника зв'язок із родиною в СРСР перервався на довгі десятиліття. Його рідна сестра актриса, громадська діячка, шістдесятниця Тетяна Цимбал (1908–1995) та її донька громадська діячка, музейниця Вікторія Цимбал (1938–2024) по крупицях збирали інформацію про Віктора Цимбала, залишки  архіву та картини, які залшалися після його смерті. Вікторія Цимбал займалася систематизацією цього архіву, але не встигла завершити цю роботу.

Архів перейшов у спадок Антонові Цимбалу, який його систематизував і відфотографував. А після повернення в Україну в Музей Голодомору картини Віктора Цимбала "Рік 1933" представник родини вирішив передати експонати у фонди музею.

Серед 11 артефактів, зокрема, є каталоги виставок митця, на яких у 1956 році у Буенос-Айресі та Ла-Платі демонструвався твір про Голодомор, графічний портрет гетьмана Павла Скоропадського, який у 1933-му звертався до США за допомогою голодуючим українцям, карикатура із зображенням призвідця геноциду Йосипа Сталіна та творця російського комуністичного режиму Володимира Ульянова-Леніна, рідкісні марки, випущені у 1940-х рр. в Аргентині за ескізами майстра для допомоги українським біженцям.

 

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.