Митрополичі сади та бібліотеку Шептицького у Львові повернуть УГКЦ

Після тривалої судової тяганини Митрополичі сади у Львові остаточно передадуть Українській греко-католицькій церкві.

Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.

Відповідний меморандум 5 березня підписали Львівська ОВА, Львівська міська рада, адміністрація Держспецзв`язку, Концерн радіомовлення і Курія Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви.

"Сторони досягнули компромісу та напрацювали дорожню карту щодо передачі Митрополичих садів і будівлі по вулиці Листопадового Чину, 28, у Львові для потреб УГКЦ. Надзвичайно важливо, що передача відбуватиметься у належний та законодавчо визначений спосіб із забезпеченням інтересів Церкви, громади та держави", — зазначив Максим Козицький.

Львівська міська рада передасть комунальну ділянку нижніх Митрополичих садів Львівській ОВА, тобто державі. Концерн радіомовлення припинить користування іншими двома ділянками садів. Держспецзв'язку передасть будівлю бібліотеки на вулиці Листопадового чину, 28 Львівській ОВА. І вже після цього ОВА об'єднає три земельні ділянки в одну і передасть весь земельний комплекс разом з бібліотекою Церкві.

"Це більше, ніж просто юридичне рішення. Це відновлення справедливості та поваги до спадщини нашого міста. Те, що колись було відібрано комуністами, має належати його законним власникам", — коментує міський голова Львова Андрій Садовий.

Митрополичі сади заклали у 1762-1771 роках. Територія належить до спадщини ЮНЕСКО. У постійному користуванні Львівської архиєпархії УГКЦ перебували верхні сади, де відбуваються урочистості, концерти. Водночас нижні сади, за які була суперечка, занедбані, територію не використовували. Під час радянської окупації, 1951 року, цю ділянку передали Львівському обласному управлінню зв'язку.

 
Теми

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.