Меморіальні заходи до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

У Меджлісі оприлюднили план проведення меморіальних заходів до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Про це повідомляє Меджліс кримськотатарського народу.

З 16 по 19 травня у сквері Миру в Києві (станція метро "Либідська") біля Меморіалу пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу організована інформаційна інсталяція. Протягом дня 18 травня всі охочі зможуть долучитися до вшанування жертв геноциду кримськотатарського народу. Зокрема, заплановано написання листів "До вільного Криму", розміщення стенду з роздатковими матеріалами, безперервний показ фільмів та відеороликів відповідної тематики на екрані в сквері поблизу меморіалу.

У сквері Миру 18 травня також відбудеться публічний меморіальний захід за участю кримськотатарської та української громади, зокрема молоді. Заплановані виступи посадовців, політиків, духовних осіб, громадських діячів. Протягом дня відбуватимуться акції із запаленням свічок у формі кримськотатарської тамги для вшанування пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

У Національній філармонії України в неділю о 19:00 відбудеться концерт "Мій Крим", під час якого буде виконана Симфонія №1 Ельвіри Емір, а також відбудеться фортепіанний концерт Усеїна Бекірова у супроводі Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України під диригентством Ділявера Османа.

19 травня запланований виїзний просвітницький захід у Новопечерській школі. Зокрема, відбудеться показ документальної стрічки "1944"; експозиція на основі художніх робіт Садих Аджи-Селіма; родинні історії про депортацію вихованців "Birlik School".

Того ж дня просвітницький захід для молоді про досвід передачі історій з депортації від старшого покоління до молодшого відбудеться в ресторані кримськотатарської кухні Selyam у Києві.

Як повідомлялося, День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу відзначається щороку 18 травня, у річницю депортації 1944 року. Започаткований 12 листопада 2015 року постановою Верховної Ради. Тією ж постановою ВР визнала депортацію кримськотатарського народу актом геноциду.

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.