IN MEMORIAM: У Криму помер ветеран кримськотатарського національного руху Арсен Альчиков

В окупованому Криму помер 84-річний ветеран кримськотатарського національного руху, політв'язень часів СРСР, делегат Курултаю кримськотатарського народу кількох скликань Арсен Альчиков.

Про це повідомив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Арсен Альчиков народився у 1941 році в селі Шума Алуштинського району Кримської АРСР. У трирічному віці разом із сім'єю, як і весь кримськотатарський народ, був депортований із півострова.

Арсен Альчиков, який виріс у вигнанні, отримавши професію техніка-конструктора, ще в молодому віці влився до лав учасників кримськотатарського національного руху. Разом зі своєю дружиною Тамарою Контуганською, уродженкою Євпаторії, також активною учасницею кримськотатарського національного руху, були засуджені під час "процесу дванадцяти", що відбувся в Ташкенті у листопаді – грудні 1967 року.

У 1975 році, коли спроби повернутися на свою батьківщину для кримських татар нещадно каралися владою, Арсен Альчиков разом із сім'єю повернувся до Криму, де переніс багато репресій та переслідувань. 

"У всі роки боротьби кримськотатарського народу за повернення на свою батьківщину та відновлення кримськотатарської автономії Арсен перебував серед найактивніших учасників національного руху. У роки масового повернення кримськотатарського народу на свою батьківщину, що збіглися з розпадом СРСР та становленням незалежної Української держави, Арсен Альчиков став одним з авторитетних наставників кримськотатарської молоді, яка тисячами влилися до лав національного руху", — написав Рефат Чубаров.

Навіть після окупації у лютому 2014 року Росією Криму він залишався вірним своєму народові та батьківщині.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.