Український науковий інститут Гарвардського університету очолить Террі Мартін

Американський історик Террі Мартін очолить Український науковий інститут Гарвардського університету, змінивши на цій посаді Сергія Плохія.

Про це пише Суспільне.

Террі Мартін здобув популярність завдяки своїм дослідженням національної політики Радянського Союзу, пропонуючи новий погляд на те, як радянська влада управляла багатонаціональним суспільством.

Террі Мартін є професором історії в Гарварді, де викладає курси, присвячені історії Росії, СРСР, сталінізму, націоналізму та імперій. Його праця "Імперія позитивних дій: нації та націоналізм у СРСР, 1923–1939" стала знаковою, оскільки вона аналізує феномен радянської національної політики, який він назвав "імперією позитивної дискримінації".

Головна ідея Мартіна полягає в тому, що Радянський Союз не лише придушував націоналізм, але й активно його підтримував серед національних меншин через створення національних територій, впровадження національних мов, розвиток місцевих еліт та фінансування культурних проєктів. Влада заохочувала формування національних культур, але лише в межах радянської ідеології.

Окрім тематики національностей, Мартін також досліджує історію радянських репресій, діяльність політичної поліції, релігійну політику, адміністративну історію сталінської доби, а також порівняльну історію нацистської та радянської держав. Зараз Мартін працює над новою книжкою, присвяченою політиці та соціології збору інформації радянською державою від революції до смерті Сталіна. Він досліджує, як влада намагалася знати й контролювати своє багатонаціональне суспільство через мережу статистичних обліків, переписів, звітів, агентурної інформації та інших засобів моніторингу.

Згідно з повідомленням, Мартін належить до покоління істориків, яке після відкриття радянських архівів у 1990-х роках дало новий поштовх дослідженню радянської політики щодо національностей і поставило під сумнів усталені стереотипи про "русифікацію" чи монолітність радянського режиму. Його праці цитують і вивчають як у західній, так і в пострадянській історіографії.

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.