Верховна Рада ухвалила закон про засади державної політики національної пам’яті Українського народу

Законопроєкт №13273 "Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу" підтримали 273 парламентарі.

Про це повідомив історик, народний депутат України Володимир В'ятрович.

"Державна політика національної памʼяті врешті буде здійснюватися системно, в рамках спеціального закону", - зазначив В'ятрович.

В'ятрович окреслив його головні положення закону:

- На законодавчому рівні даються визначення політики пам'яті, місць пам'яті, злочинів проти українського народу тощо.

- Український інститут національної пам'яті визначається як ЦОВВ зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує політику у сфері національної пам'яті.

- Визначаються основні засади та напрямки політики національної пам'яті, завдання органів влади і самоврядування з її реалізації.

- Передбачено ухвалення урядом державної стратегії відновлення та збереження національної пам'яті українського народу.

- Передбачено наскрізну реалізацію політики пам'яті в діяльності музеїв, закладів освіти тощо.

- Збереження і захист національної пам'яті, захист державної мови, охорона культурної спадщини визначаються одними з головних елементів національних інтересів України і складовими національної безпеки.

- Нагороди, запроваджені УНР і УГВР, якими до 1991 року нагороджувалися борці за незалежність України в ХХ столітті, визнаються державними нагородами України.

"Український інститут національної пам'яті відтепер — центральний орган виконавчої влади! Це робить політику нацпам'яті не "додатком" до культури, а одним із ключових напрямів державної безпеки. Бо без сильної інституції важко системно проводити деколонізацію і захищати українську ідентичність", - наголосила народна депутатка України Соломія Бобровська.

Крім того, законопроєкт також стосується питання декомунізації та деколонізації в Україні. Зокрема, вилучення символіки російської імперської політики та комуністичного режиму, виправлення дат на 1939-1945, забезпечення написів українською мовою на місцях пам'яті Другої світової війни.

У законопроєкті йдеться, що територіальних громад будуть приведено у відповідність з назвами центрів цих громад. Також названі з дотриманням закону вулиці, площі тощо не можуть змінювати назви упродовж 10 років після їх найменування чи перейменування.

 

Листи з Праги. 1968 рік у матеріалах КГБ

У 1968 році українці усе більш гостро реагували на події у Чехословаччині. У колись таємних архівах КГБ збереглися тисячі сторінок, на яких оперативники доповідали про різні форми нелояльності та спротиву українців. Були і ті, хто підтримав радянську окупацію ЧССР.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.