У Пужниках перепоховали жертв 1945 року

6 вересня на місці колишнього села Пужники Тернопільської області відбулася церемонія перепоховання останків, які віднайшли під час пошукових робіт.

Про це повідомляє Укрінформ.

Українську делегацію у Пужниках представляє тимчасова виконувачка обов'язків міністра культури та стратегічних комунікацій Тетяна Бережна, заступниця Голови Верховної Ради Олена Кондратюк, заступник міністра закордонних справ Олександр Міщенко, голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров.

"Сьогодні ми говоримо не про історію, не про політику - ми сьогодні говоримо про людяність і про те, що ми робимо крок назустріч один до одного у надзвичайно складній історичній темі. Україна забезпечує гідне вшанування всіх жертв війни — незалежно від національності чи давності трагедії", - зазначив голова УІНП Олександр Алфьоров.

До складу польської делегації, яку очолює маршалок Сенату Польщі Малгожата Кідава- Блонська, увійшли міністр культури та національної спадщини РП Марта Ценковська, тимчасово повірений у справах Республіки Польща в Україні Пйотр Лукасевич, генеральний консул Республіки Польща у Луцьку Анна Новаковська.

Під час церемонії перепоховання відбулася свята меса римо-католицького обряду.

Наразі пам'ятні знаки будуть безіменними, оскільки, за словами очільника польської команди науковців - генетика з Поморського медичного університету в Щецині професора Анджея Оссовського, ДНК-дослідження останків ще не завершені.

"Перші результати ідентифікації ми повинні отримати вже наприкінці цього року. Ми маємо ДНК-профілі усіх останків, поодинокі ще досліджуємо, маємо також ДНК членів їхніх родин, які мешкають у Польщі. З огляду на те, що серед жертв є близькі родичі, то персональна ідентифікація останків вимагає дуже складних математичних розрахунків. Ми вже знаємо, що маємо останки (людей) з конкретних родин, але персональна ідентифікація потребує часу. Наступні результати ідентифікації залежатимуть від того, чи знайдемо їхніх родичів (мається на увазі живих), оскільки без них не буде змоги ідентифікувати всіх. Ми не маємо родичів усіх жертв і зараз шукаємо їхні родини", - зазначив Анджей Оссовський.

Ексгумаційні роботи на території колишнього села Пужники тривали з 23 квітня до 5 травня 2025 року. Їх проводила спільна українсько-польська експедиція під фаховим і безпековим наглядом української сторони. Під час ексгумації виявлено останки 42 людей. У Польщі проводили їх ДНК-дослідження.

 

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".