Ярослава Гуньку нагородили відзнакою "За заслуги перед Тернопільщиною" імені Ярослава Стецька

Тернопільська обласна рада нагородила ветерана Другої світової війни, вояка дивізії "Галичина" Ярослава Гуньку почесною відзнакою Тернопільської обласної ради "За заслуги перед Тернопільщиною" імені Ярослава Стецька.

Про це йдеться у розпорядженні голови Тернопільської облради від 6 лютого 2024 року № 22, пише Суспільне.

19 березня, в день 99-річчя Ярослава Гуньки, голова постійної комісії обласної ради з питань законності Олег Сиротюк передав цю відзнаку його внучатій племінниці з Бережан Ользі Вітковській. Жінка має передати нагрудний орден в Канаду, де проживає ветеран.

Головну відзнаку Тернопільської обласної ради Ярослав Гунька отримав за вагомий особистий внесок у надання допомоги Збройним силам України, активну благодійну і громадську діяльність.

Народився Ярослав Гунька 19 березня 1925 року в селі Урмань на Тернопільщині. Навчався у Бережанській гімназії. У 18 років пішов добровольцем до дивізії "Галичина". 

У липні 1944 року брав участь у битві проти Червоної армії. Потрапив у полон до британців. Спільно з частиною дивізійників був відправлений із Великої Британії до Італії, в Ріміні. Нюрнберзький трибунал, який у 1945-1946 роках судив винуватців злочинів нацизму, не знайшов доказів причетності до них вояків дивізії "Галичина".

З Ріміні повернувся до Британії. У 1948 році, після численних перевірок, був остаточного звільнений. Вступив до Об'єднання українців у Великій Британії. У 1951 році одружився з Маргарет Енн Еджертон. У 1954 емігрував до Канади. Закінчив технічний коледж. Працював в авіаційній промисловості, згодом став інспектором компанії "De Havilland". Був членом Конгресу українців Канади, активним учасником Братства колишніх вояків першої Української дивізії Української національної армії. Дописував в українськомовне видання "Вісті комбатанта".

Нагадаємо, 22 вересня президент України Володимир Зеленський виступив у парламенті Канади, після чого речник Ентоні Рота представив присутнім Ярослава Гунька, запропонувавши вшанувати його як "героя Другої світової війни". Він назвав його "українським та канадським героєм" і подякував за службу. Канадські законодавці зустріли Гунька стоячи з оваціями. Згодом стало відомо, що Гунько воював у складі дивізії "Галичина". Через це внаслідок скандалу Ентоні Рота пішов у відставку, а премʼєр Канади Джастін Трюдо мусив вибачатися за "помилку, яка глибоко збентежила парламент і Канаду".

 

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".