На Тернопільщині розпочали ексгумацію польських жертв Волинської трагедії

24 квітня в Тернопільській області, на місці зниклого села Пужники, розпочали ексгумацію жертв Волинської трагедії.

Про це повідомила польська радіостанція RMF FM.

Ексгумаційні роботи проводить польсько-українська група дослідників, до складу якої входять, зокрема, судові медики, археологи, генетики та антропологи. З польської сторони на місці працюють дослідники з Фонду "Свобода і демократія", науковці з Поморського медичного університету та представники Інституту національної пам'яті. У роботах також беруть участь представники української фундації "Волинські старожитності".

"У Пужниках загинули польські громадяни, чиї особи встановлено. Ми хочемо встановити всіх жертв тієї драматичної ночі 1945 року і провести гідне поховання. На це чекають родини, які живуть і долучаються до процесу, наприклад, передаючи генетичний матеріал", – сказав перед початком ексгумації Мацей Врубель, державний секретар польського Міністерства культури і національної спадщини.

Оскільки кладовище і братська могила, де відбуваються ексгумації, розташовані посеред лісу, транспортування кількох тонн спеціалізованої техніки було складним завданням. Ексгумаційні роботи у Пужниках триватимуть близько трьох тижнів.

За різними свідченнями та документами, там можуть бути поховані близько 80 осіб. Після ексгумації останки досліджуватимуть антропологи, які визначать вік жертв, стать і пошкодження кісток. Також будуть проведені тести ДНК для порівняння з наявними зразками ДНК родичів померлих.

 

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".