На Тернопільщини завершили ексгумацію в Пужниках

Під час ексгумації на Тернопільщині у селі Пужники виявили останки 42 людей.

Про це в ефірі Суспільного повідомив заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос. 

Спільна українсько-польська ексгумація в Пужниках розпочалася в квітні. Під час ексгумаційних робіт було знайдено та вилучено останки 42 людей. Наразі всі останки зібрано і передано для проведення наступного етапу ідентифікації. Для того, щоб ідентифікувати останки проводитимуть ДНК-тести, які робитимуть на території Польщі.

"Польська сторона до початку робіт поінформувала нас про те, що були взяті ДНК-тести від родичів, людей, які колись проживали на території села Пужники, щоб можна було ідентифікувати теоретично тих, хто загинув, з тими, хто живе на території Польщі", — сказав Наджос.

Також на місці захоронення спеціалісти знайшли багато різних артефактів.

"Наразі є питання про те, чи це жертви періоду 1945 року або раніше. Оскільки, наприклад, місцева влада дала дозвіл на те, щоб ми зрізали 13 дерев, із них були дерева доволі старі і деякі останки були знайдені в корінні цих дерев. Отже, мова може йти як про людей, які були поховані в 1945 році, так і про людей, які були поховані раніше, тому що ці пошукові роботи тривають саме на території старого цвинтаря. Відповідно, це предмет для досліджень", – додав Андрій Наджос.

 
Ексгумація в с. Пужники на Тернопільщині. Квітень, 2025 рік
Фото: Суспільне

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".