IN MEMORIAM: Помер дисидент Семен Глузман

У віці 79 років помер Семен Глузман — відомий лікар-психіатр, правозахисник, радянський дисидент та політв'язень.

Про це повідомив депутат Микола Княжицький.

"У нього був важкий і категоричний характер та легка і чиста совість. Відійшов Семен Глузман. У радянські часи він стверджував , що генерал Григоренко був психічно здоровим і піддавався репресивній психіатрії. Сам Глузман був ув'язненим і відбував "покарання" разом з Мирославом Мариновичем і іншими героями в'язнями сумління", - написав Микола Княжицький.

Смен Глузман народився 10 вересня 1946 року в Києві. Закінчив Київський медичний інститут у 1970 році, за спеціальністю психіатрія.

На початку 1970-х років відкрито виступав проти каральної психіатрії в СРСР. Підготував незалежну експертизу у справі Петра Григоренка, довівши його психічне здоров'я та незаконність репресій. У 1972 році був засуджений на 7 років таборів і 3 роки заслання. У таборах разом із іншими політв'язнями продовжував наукову та публіцистичну діяльність, зокрема написав "Посібник із психіатрії для інакодумців".

З 1989 року був членом експертних груп при Верховній Раді СРСР та Асоціації психіатрів України. У 1993–1995 роках керував проектом "Модель системи інформування та планування для України", з 1993 року – виконавчий директор Українсько-американського бюро захисту прав людини.

У 1998 році був одним із авторів Закону України "Про психіатричну допомогу". У 1978 році Amnesty International оголосила роком Семена Глузмана. У 2008 році отримав Женевську премію з прав людини в галузі психіатрії за мужність і відданість гуманізму.

Більше про Семена Глузмана читайте у матеріалах:

"Чи може генерал піти проти злочинної влади? Приклад генерала Петра Григоренка, якого радянська влада визнала психічно хворим"

Семен Глузман: "Чим менше в країні героїв і фанатиків, тим краще живуть люди"

 
Семен Глузман

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.