АНОНС: Лекція Вахтанга Кіпіані "Лігвоцид. Російська мова як зброя Росії"

8 лютого у київському Хартія-Хабі відбудеться лекція Вахтанга Кіпіані про лінгвоцид української мови та про те, як Росія системно, довготривало і цілеспрямовано використовує російську мову як зброю.

Російська мова була і залишається одним з ключових інструментів імперської політики Росії. Через освіту, культуру, інформаційний простір, практики русифікації вона десятиліттями використовувалася для витіснення української мови. Нині ця практика набула нових форм і є частиною війни проти України.

Русифікація в СРСР була державною політикою. З початку 1930-х років українську мову системно витісняли з освіти, науки, управління та публічного простору. Одним з інструментів цього процесу став лінгвоцид – знищення мови зсередини. Правописна реформа 1933 року штучно зближувала українську мову з російською: вилучали питомі слова, змінювали норми, з правопису зникла літера "ґ", а словники формувалися під політичним контролем.

20 квітня 1938 року було запроваджено обов'язкове вивчення російської мови в неросійських школах України, що призвело до різкого зростання російськомовної освіти й фактичного знищення шкільництва мовами національних меншин. Мовна політика Росії – це про підкорення і війну. І цей інструмент агресор використовує досі.

На лекції ви дізнаєтеся про:

•⁠ технології русифікації в радянський період і їхні сучасні форми

•⁠ мову як інструмент імперського контролю та елемент війни

•⁠ мовні політики в різних країнах світу та механізми їх реалізації

•⁠ чи може двомовність бути нейтральною практикою або ж інструментом "примирення"

•⁠ чому мовне питання ніколи не є лише культурним, а завжди політичним

Лектор: Вахтанг Кіпіані – історик, головний редактор "Історичної правди", військовослужбовець 2-го корпусу НГУ "Хартія".

Коли: 8 лютого, неділя, 14:00

Де: Київ, Хартія-Хаб, вул. Шота Руставелі 39/41

Вхід вільний за попередньої реєстрації.

 

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.