IN MEMORIAM: Відійшов у вічність історик Володимир Трощинський

У віці 75 років помер український науковець, доктор історичних наук Володимир Трощинський, який присвятив своє життя дослідженню української діаспори, міжетнічних відносин та розбудові державної етнонаціональної політики.

Про це сповістила його донька Тетяна Трощинська.

"Помер мій тато, Володимир Павлович Трощинський. Це сталося раптово. Ми всі були переконані, що він ще має запас міцності", - написала на своїй сторінці у Фейсбук Тетяна Трощинська.

Володимир Трощинський народився 17 червня 1951 року в с. Рогізна Київської області. Навчався на історичному факультеті Київського університету.  У 1973—1978 роках — молодший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР. 1978 в цьому ж інституті захистив кандидатську дисертацію, присвячену аналізові політико-ідеологічних засад і практики націоналізму й фашизму в 1920—30-х рр.

У 1991—1996 — завідувач сектору, завідувач відділу Інституту соціології НАН України. 1994-го в Інституті української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України захистив докторську дисертацію на тему: "Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище".

1996—2000 — 1-й заступник міністра, 1-й заступник голови Державного комітету України у справах національностей та міграції. Від 2011 року — завідувач кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України. Автор близько 200 друкованих праць у вітчизняних і зарубіжних виданнях.

"Він був прекрасною, світлою, розумною і чесною людиною, мав купу друзів, учнів, аспірантів, докторантів, людей, яких він привів в науку", - написала Тетяна Трощинська.

 
Володимир Трощинський

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.