АНОНС: Бліцрозмова "Що ми [не] знаємо про голод 1946–1947 років"

19 листопада до 80-х роковин масового штучного голоду 1946–1947 років Музей Голодомору запрошує на бліцрозмову "Що ми [не] знаємо про голод 1946–1947 років".

Дослідження масового штучного голоду 1946–1947 років в Україні тривалий час були в тіні Голодомору-геноциду, тому деталі цього злочину досі залишаються маловідомими. Офіційна радянська пропаганда наголошувала, що масового голоду немає, існують тільки тимчасові продовольчі труднощі. Проте численні кримінальні справи про випадки канібалізму свідчать про протилежне. Кількість жертв і сьогодні є предметом дискусій. Продовження політики примусового вилучення збіжжя, високі податки навіть на фруктові дерева та кущі, посуха на півдні та в центрі України, повоєнна розруха й інші чинники призвели до високого рівня смертності від голоду.

Учасники бліцрозмови більш детально розкажуть про масовий штучний голод 1946–1947 років, фокусуючись на подіях в різних регіонах України. Відвідувачі дізнаються про унікальні розсекречені оперативні документи та кримінальні справи з архівів СБУ, що розкривають репресивну політику тоталітарного режиму в 1946–1947 роках; форми пасивного й активного спротиву українців Київщини в скрутних умовах повоєнного голоду; причини інтенсифікації голоду на півдні України серед етнічних спільнот.

Водночас присутні зможуть переглянути відеосвідчення очевидців голоду 1946–1947 років, зібрані під час експедицій Музею різними регіонами України. Ми закцентуємо увагу на людському вимірі трагедії масового штучного голоду 1946–1947 років крізь оптику усної історії. Сфокусуємося на стратегіях виживання та збереженні родинної пам'яті, простежимо, як пережита травма трансформувалася у сімейні наративи, які передавалася від покоління до покоління та збереглися до наших днів.

Учасники заходу:

Андрій Когут – директор Галузевого державного архіву СБУ, член Наглядової ради Музею Голодомору, к.і.н.

Андрій Іванець – провідний науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів Музею Голодомору, к.і.н.

Роман Кабачій – старший науковий співробітник Національного музею історії України в Другій світовій війні, к.і.н.

Юлія Коцур – завідувачка відділу усної історії Голодомору Музею Голодомору, к.і.н.

Модераторка: літературознавиця, докторка філософії Валентина Сотникова.

Коли: 19 листопада, о 17:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (вул. Івана Мазепи, 15-А).

Зареєструватися можна за посиланням.

 

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.