IN MEMORIAM: На війні загинув випускник УКУ Володимир Марищук

На війні з російськими окупантами загинув випускник Гуманітарного факультету Українського католицького університету Володимир Марищук.

Про це повідомили у пресслужбі УКУ.

Володимир Марищук родом із Бібрки. Навчався на магістерській програмі з історії (2012-2014 рр.) в УКУ. З дитинства цікавився історією, любив університет і спільні подорожі зі студентами.

"Йому дуже подобалось навчатися в УКУ. Для нього це було комфортне середовище. Найсвітліші його спогади були про якісь студентські мандрівки в Лавочне, на практику в Ольвію [національний історико-археологічний заповідник на Миколаївщині, – ред.]. У нього на столі завжди стояли фотографії зі студентських часів", — згадує сестра воїна Юлія Баїр.

Володимир Марищук хотів доєднатись до Збройних сил України ще у 2014 році, але тоді його не взяли за станом здоров'я – був обмежено придатним. Він дуже болісно переживав окупацію Донеччини, адже там мав родину, де в дитинстві щороку проводив свої канікули.

У 2023 році Володимир мобілізувався у 47 окремої механізованої бригади "Маґура". Восени 2024 року їхній підрозділ відправили служити на Сумщину, а згодом на Курщину. Володимир брав участь у Курській операції. Перед своїм останнім виїздом на позиції зателефонував сестрі.

"Він розумів, що вже йде в один бік. Подзвонив попрощатися зі мною, з батьками. Сказав: "Це мій вибір". У цій ситуації, де їхню позицію штурмували, він був одним з кількох хлопців, які самі зголосилися замінити поранених, розуміючи, що більшість із них не повернеться. Для мене це подвиг. У таких безкомпромісних і безповоротних виборах проявляється людина. Герої – абсолютно прості люди, які в складний момент приймають правильні рішення. Я страшенно ним пишаюся, попри те, що мені його дуже не вистачає", – розповіла Юлія.

Володимир Марищук вважався безвісти зниклим з листопада 2024 року.

"На жаль, інформація про те, що Володимир загинув, підтвердилась. Нещодавно тіло Героя ідентифікували після чергового обміну з ворожою стороною", — зазначили в університеті.

Поховали Героя у рідній Бібрці. У Володимира залишилися батьки, сестра Юлія та племінниця Софійка.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.