IN MEMORIAM: На війні загинув випускник УКУ Володимир Марищук

На війні з російськими окупантами загинув випускник Гуманітарного факультету Українського католицького університету Володимир Марищук.

Про це повідомили у пресслужбі УКУ.

Володимир Марищук родом із Бібрки. Навчався на магістерській програмі з історії (2012-2014 рр.) в УКУ. З дитинства цікавився історією, любив університет і спільні подорожі зі студентами.

"Йому дуже подобалось навчатися в УКУ. Для нього це було комфортне середовище. Найсвітліші його спогади були про якісь студентські мандрівки в Лавочне, на практику в Ольвію [національний історико-археологічний заповідник на Миколаївщині, – ред.]. У нього на столі завжди стояли фотографії зі студентських часів", — згадує сестра воїна Юлія Баїр.

Володимир Марищук хотів доєднатись до Збройних сил України ще у 2014 році, але тоді його не взяли за станом здоров'я – був обмежено придатним. Він дуже болісно переживав окупацію Донеччини, адже там мав родину, де в дитинстві щороку проводив свої канікули.

У 2023 році Володимир мобілізувався у 47 окремої механізованої бригади "Маґура". Восени 2024 року їхній підрозділ відправили служити на Сумщину, а згодом на Курщину. Володимир брав участь у Курській операції. Перед своїм останнім виїздом на позиції зателефонував сестрі.

"Він розумів, що вже йде в один бік. Подзвонив попрощатися зі мною, з батьками. Сказав: "Це мій вибір". У цій ситуації, де їхню позицію штурмували, він був одним з кількох хлопців, які самі зголосилися замінити поранених, розуміючи, що більшість із них не повернеться. Для мене це подвиг. У таких безкомпромісних і безповоротних виборах проявляється людина. Герої – абсолютно прості люди, які в складний момент приймають правильні рішення. Я страшенно ним пишаюся, попри те, що мені його дуже не вистачає", – розповіла Юлія.

Володимир Марищук вважався безвісти зниклим з листопада 2024 року.

"На жаль, інформація про те, що Володимир загинув, підтвердилась. Нещодавно тіло Героя ідентифікували після чергового обміну з ворожою стороною", — зазначили в університеті.

Поховали Героя у рідній Бібрці. У Володимира залишилися батьки, сестра Юлія та племінниця Софійка.

 

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.