У Відні вшанували пам’ять Василя Вишиваного та генерала Курмановича

У Відні вшанували пам'ять ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотарингського, підполковника Армії УНР, та Віктора Курмановича, сина греко-католицького священника, генерала-четаря Української Галицької Армії.

Про це інформує Пласт Global.

"Місце спочинку цих людей відоме лише Богові та співробітникам НКВС, які потай їх ховали, і ми вже ніколи його не дізнаємося. Але земля, що прийняла тіла борців за волю України, повернулася, хоч і символічно, до місця, звідки їх було забрано за службу у Збройних силах УНР у 1918–1921 роках", - зазначили в організації.

До Австрії привезли землю з України, зокрема український благодійний фонд "Героїка" передав землю з символічного місця поховання Василя Вишиваного на Лук'янівському цвинтарі. А співзасновник "Історичної правди", історик і лейтенант корпусу "Хартія" ЗСУ Вахтанг Кіпіані та поетка  Варвара Чорна, директорка благодійного фонду Сергія Жадана, передали землю з імовірного місця поховання генерала Курмановича в Одесі.

Після чину панахиди пластуни Віденського куреня імені Василя Вишиваного перенесли урни із землею до пам'ятної таблиці галицьких полків, на якій, зокрема, згаданий Золочівський полк, де служив ерцгерцог Вільгельм. Біля урн розмістили фотографії та виставили пластову стійку.

Кенотаф генерала Курмановича та його дружини Вікентії в місті Баден було втрачено на початку 2000-х років, уже за часів незалежної України. В Австрії проживає родина племінника генерала.

Могили ерцгерцога Вільгельма, для нас полковника Василя Вишиваного, не існує. У Києві, неподалік Лук'янівського цвинтаря, встановлено пам'ятник. Його батьки спочивають у родинній крипті під парафіяльним костелом у місті Зайбуш (Живець) у Польщі, де містився родинний маєток. Туди ж покладено урну із землею з могили його рідного брата Карла Габсбурга-Лотарингського, офіцера польського війська, похованого у Швеції.

 

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.