IN MEMORIAM: Відійшла у вічність історикиня Лідія Артюх

Відійшла у вічність Лідія Артюх – українська етнографиня, кандидатка історичних наук, багаторічна співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.

По це сповістили в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАНУ.

"Найбільшу відданість Лідія Федорівна віддала темі, яку зробила своєю справою життя, – народній кулінарії. Її дослідження традиційної української кухні, свят народного календаря та звичаєвих заборон стали класикою етнографічної науки; саме з її праць, статей та інтерв'ю значною мірою й досі живиться загальне уявлення про українську кухню", - йдеться у повідомленні.

Лідія Артюх розпочала свою наукову діяльність у відділі етнографії АН УРСР наприкінці 1960-х, де активно працювала над матеріальними пам'ятками та створенням Музею народної архітектури й побуту. Вона брала участь у численних експедиціях Україною, де досліджувала народні традиції, побут та матеріальну культуру.

Однією з основних тем її досліджень стала народна кулінарія, де вона розробила запитальники для збору матеріалів і вивчала традиційні страви та кулінарні практики. Лідія Артюх також значно доповнила тему народного харчування, акцентуючи на системі приготування їжі, обмеженнях і застільному етикеті. Її наукові дослідження сприяли розвитку етнографії та збереженню культурної спадщини України.

 
Лідія Артюх 
Фото: yizhakultura.com

Теми

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".