Спецпроект

УРЯД ПЕРЕДУМАВ ВИГАНЯТИ МУЗЕЇ З ЛАВРИ ЗА ДВА ТИЖНІ

В Міністерстві культури та туризму запевняють, що жоден музей з території Києво-Печерської Лаври не буде відселений, поки йому не знайдуть інше відповідне приміщення.

В Міністерстві культури та туризму запевняють, що жоден музей з території Києво-Печерської Лаври не буде відселений, поки йому не знайдуть інше відповідне приміщення.

Як передає кореспондент УНІАН, про це заявив сьогодні заступник міністра культури і туризму Тимофій КОХАН.

Зокрема, йдеться про Музей історії українського театру та Музей українського декоративного мистецтва.

Т.КОХАН зазначив, що в Мінкультури створено спеціальну комісію, яка займається питанням відселення музеїв з території Лаври, яку очолює особисто міністр культури Михайло КУЛИНЯК.

Що з приводу майбутнього виселення думають лаврські музейники, читайте у розділі "Інтерв'ю"

“Я уповноважений передати позицію міністра культури, міністерства стосовно цього питання. Жоден з музеїв, які зараз знаходяться на території Лаври, не буде відселений, поки для цього музею не буде знайдено адекватне приміщення для експозиції. До цього моменту ніяких переїздів, переселень не буде”, - запевнив він.

При цьому Т.КОХАН висловив думку, що найкраще було б розмістити ці музеї на території “Мистецького арсеналу”, коли його будівництво та облаштування буде завершено.

“Треба будувати музеї. Ну немає зараз в Києві, якщо подивитись, жодного достойного приміщення для перенесення туди таких музеїв”, - наголосив чиновник.

Генеральний директор Києво-Печерського історико-культурного заповідника Марина ГРОМОВА пояснила необхідність вивільнення приміщень, в яких зараз працюють вказані музеї, зокрема, так: “Є питання, яке полягає в тому, що в нас – в Києво-Печерського заповідника – 70 тис. експонатів, які лежать на полицях у фондах Лаври. Ми зараз якимсь чином пробуємо щось зробити… Але у нас немає площі, щоб зробити музей Києво-Печерської Лаври, зробити Музей біблейської книги. Тобто, музеї, які безпосередньо повинні бути в Лаврі…”.

М.ГРОМОВА наголосила, що розуміє, що такі унікальні музеї (театральний та декоративного мистецтва) можуть бути тільки один раз кудись переведені зі своїми експозиціями без втрат колекції.

“І поки не буде знайдено достатнього, достойного приміщення, всі музеї будуть працювати на території Києво-Печерської Лаври і працюють зараз”, - наголосила директор заповідника.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.