Спецпроект

УРЯД ПЕРЕДУМАВ ВИГАНЯТИ МУЗЕЇ З ЛАВРИ ЗА ДВА ТИЖНІ

В Міністерстві культури та туризму запевняють, що жоден музей з території Києво-Печерської Лаври не буде відселений, поки йому не знайдуть інше відповідне приміщення.

В Міністерстві культури та туризму запевняють, що жоден музей з території Києво-Печерської Лаври не буде відселений, поки йому не знайдуть інше відповідне приміщення.

Як передає кореспондент УНІАН, про це заявив сьогодні заступник міністра культури і туризму Тимофій КОХАН.

Зокрема, йдеться про Музей історії українського театру та Музей українського декоративного мистецтва.

Т.КОХАН зазначив, що в Мінкультури створено спеціальну комісію, яка займається питанням відселення музеїв з території Лаври, яку очолює особисто міністр культури Михайло КУЛИНЯК.

Що з приводу майбутнього виселення думають лаврські музейники, читайте у розділі "Інтерв'ю"

“Я уповноважений передати позицію міністра культури, міністерства стосовно цього питання. Жоден з музеїв, які зараз знаходяться на території Лаври, не буде відселений, поки для цього музею не буде знайдено адекватне приміщення для експозиції. До цього моменту ніяких переїздів, переселень не буде”, - запевнив він.

При цьому Т.КОХАН висловив думку, що найкраще було б розмістити ці музеї на території “Мистецького арсеналу”, коли його будівництво та облаштування буде завершено.

“Треба будувати музеї. Ну немає зараз в Києві, якщо подивитись, жодного достойного приміщення для перенесення туди таких музеїв”, - наголосив чиновник.

Генеральний директор Києво-Печерського історико-культурного заповідника Марина ГРОМОВА пояснила необхідність вивільнення приміщень, в яких зараз працюють вказані музеї, зокрема, так: “Є питання, яке полягає в тому, що в нас – в Києво-Печерського заповідника – 70 тис. експонатів, які лежать на полицях у фондах Лаври. Ми зараз якимсь чином пробуємо щось зробити… Але у нас немає площі, щоб зробити музей Києво-Печерської Лаври, зробити Музей біблейської книги. Тобто, музеї, які безпосередньо повинні бути в Лаврі…”.

М.ГРОМОВА наголосила, що розуміє, що такі унікальні музеї (театральний та декоративного мистецтва) можуть бути тільки один раз кудись переведені зі своїми експозиціями без втрат колекції.

“І поки не буде знайдено достатнього, достойного приміщення, всі музеї будуть працювати на території Києво-Печерської Лаври і працюють зараз”, - наголосила директор заповідника.

Опіум, вбивства, валютні спекуляції: китайські таємні організації в радянській Україні

Для більшості маловідомим залишається факт, що у першій половині XX cтоліття в Україні існувала доволі помітна китайська діаспора. Китайці оселилися в багатьох містах та навіть селах переважно на півдні та сході країни, а райони, де вони колись компактно проживали, до сих пір в народі називаються "шанхаями". Там, де виникали китайські діаспори, неодмінно з'являлися і злочинні угруповання та таємні містичні братства, більш відомі в масовій культурі як тріади.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".