Спецпроект

Учителів просять провести уроки про Голодомор, не чекаючи вказівки Табачника

Громадський комітет звернувся до вчителів та керівників навчальних закладів провести "Уроки пам'яті", оскільки Міносвіти саботує розпорядження Кабміну про заходи із вшанування пам'яті жертв Голодомору.

Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду звернувся до керівників освітніх закладів, вчителів підтримати загальнонаціональну традицію та провести у поминальний тиждень 22-26 листопада "Урок пам'яті".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху. 

Міністерство освіти і науки України під керівництвом Дмитра Табачника цього року не проводило щорічну Всеукраїнську краєзнавчу акцію учнівської та студентської молоді «Колосок пам'яті» (згідно з чинним наказом МОН від 29.05.2007 р. №425 акція довгострокова та проводиться щорічно), говориться у прес-релізі ЦДВР.

Також МОН цього року не надсилало методичних рекомендацій щодо проведення "Уроку пам'яті", як це робилося у минулі роки за міністрів Вакарчука (2007-2010), Ніколаєнка (2005-2007) та Кременя (1999-2005), стверджується у прес-релізі ЦДВР.

Дмитро Табачник не виконує чинне розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 р. №1429-р "Про затвердження плану заходів на 2009-2010 роки із вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, дальшого дослідження теми голодоморів в Україні".

Згідно з цим розпорядженням освітнє відомство повинно було постійно:

  • Забезпечувати проведення виставок, які висвітлюють події, пов'язані з геноцидом Українського народу, та організувати ознайомлення з ними учнів та студентів; оформлювати у навчальних закладах тематичні стенди.
  • Забезпечувати поглиблене вивчення у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах теми голодоморів в Україні, активне залучення шкільної та студентської молоді до пошукової та науково-дослідницької діяльності; проводити тематичні лекції, уроки пам'яті, виховні години, конференції, присвячених висвітленню подій, що відбувалися під час голодоморів в Україні.
  • Організовувати зустрічі осіб, що пережили Голодомор 1932-1933 років в Україні, з учнями та студентами. Організовувати постійне відвідування учнями загальноосвітніх навчальних закладів, студентською молоддю Національного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні".

Учасники громадського комітету закликали усіх людей доброї волі, незалежно від національності, громадянства та віросповідання, усіх, хто поділяє біль та скорботу українського народу, 27 листопада о 16-й годині запалити свічку пам'яті за душі тих, хто став жертвою Голодомору.

Нагадаємо, що услід за Україною ряд країн світу визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.