Спецпроект

Учителів просять провести уроки про Голодомор, не чекаючи вказівки Табачника

Громадський комітет звернувся до вчителів та керівників навчальних закладів провести "Уроки пам'яті", оскільки Міносвіти саботує розпорядження Кабміну про заходи із вшанування пам'яті жертв Голодомору.

Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду звернувся до керівників освітніх закладів, вчителів підтримати загальнонаціональну традицію та провести у поминальний тиждень 22-26 листопада "Урок пам'яті".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху. 

Міністерство освіти і науки України під керівництвом Дмитра Табачника цього року не проводило щорічну Всеукраїнську краєзнавчу акцію учнівської та студентської молоді «Колосок пам'яті» (згідно з чинним наказом МОН від 29.05.2007 р. №425 акція довгострокова та проводиться щорічно), говориться у прес-релізі ЦДВР.

Також МОН цього року не надсилало методичних рекомендацій щодо проведення "Уроку пам'яті", як це робилося у минулі роки за міністрів Вакарчука (2007-2010), Ніколаєнка (2005-2007) та Кременя (1999-2005), стверджується у прес-релізі ЦДВР.

Дмитро Табачник не виконує чинне розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 р. №1429-р "Про затвердження плану заходів на 2009-2010 роки із вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, дальшого дослідження теми голодоморів в Україні".

Згідно з цим розпорядженням освітнє відомство повинно було постійно:

  • Забезпечувати проведення виставок, які висвітлюють події, пов'язані з геноцидом Українського народу, та організувати ознайомлення з ними учнів та студентів; оформлювати у навчальних закладах тематичні стенди.
  • Забезпечувати поглиблене вивчення у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах теми голодоморів в Україні, активне залучення шкільної та студентської молоді до пошукової та науково-дослідницької діяльності; проводити тематичні лекції, уроки пам'яті, виховні години, конференції, присвячених висвітленню подій, що відбувалися під час голодоморів в Україні.
  • Організовувати зустрічі осіб, що пережили Голодомор 1932-1933 років в Україні, з учнями та студентами. Організовувати постійне відвідування учнями загальноосвітніх навчальних закладів, студентською молоддю Національного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні".

Учасники громадського комітету закликали усіх людей доброї волі, незалежно від національності, громадянства та віросповідання, усіх, хто поділяє біль та скорботу українського народу, 27 листопада о 16-й годині запалити свічку пам'яті за душі тих, хто став жертвою Голодомору.

Нагадаємо, що услід за Україною ряд країн світу визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.