Спецпроект

Історію Львівського університету замовчують через конфлікти в минулому - польський професор

Про історію сучасного Львівського національного університету ім. Івана Франка зараз не пишуть, бо для поляків він був найсхіднішим бастіоном польськості, а для українців - аргументом на користь легітимності власних культурних і політичних прав та свобод.

Про це в рамках доповіді на тему "Університет на роздоріжжі різних історій. Чи можна написати історію Львівського університету?", розповіла на "Університетських діалогах" професор Інституту західної та південної славістики Варшавського університету Данута Сосновська.

Свого часу, досліджуючи історію Галичини, Сосновська здивувалася, що немає сучасних наукових праць про Львівський університет. Тим часом, усі книги, присвячені Львову, містять інформацію про університет як про візитку Львова - мультикультурного, толерантного до чужої "іншості" міста.

Більше того, Сосновська зазначає, що великі періоди з діяльності університету просто замовчуються дослідниками, є своєрідними "білими плямами". Згідно з історичною довідкою, яку вона навела, Львівський університет був гордістю і надією польської інтелігенції, об'єктом її сентиментів до 1918 року. Водночас для української інтелігенції університет став об'єктом боротьби за культурну та економічну рівність.

Конфлікт та протистояння українського і польського етносів є причиною замовчування цієї сторінки в історії. Адже, по-перше, етноси не скористалися із порад та зауважень групи інтелігенції, що застерігали обидві громади перед конфронтацією, адже остання була вигідна Австро-Угорщині. По друге, історичні події того часу однозначно заперечують теперішні цінності польського народу: толерантність, прихильність до багатокольтурності, сприйняття чужої "іншості".

"Натомість, виправдовуючи тодішній стан, у польській літературі університет називали "бастіоном", "твердинею" польськості, "в якій захищались і з якої атакували", - зазначає професор. Такий статус не пасує університету як храму науки. Сосновська каже, що подібна термінологія могла бути доречна сотню років тому, адже польська культура під австро-угорським гнітом не була міцною, тому їй потрібні були такі "протези" - штучні інтелектуальні конструкції, що надавали стійкості польським національним цінностям і виправдовували певні історичні реалії.

Саме тим фактом, що конфлікт давно вичерпаний, Сосновська, як передає ЗІК, пояснює небажання відкривати науковцями ці неприємні і болісні сторінки. Причиною затяжної болісної реакції Сосновська називає різницю між дійсним і бажаним в уяві народів, де українці і поляки мріяли про університет з абсолютно різних точок зору, внаслідок чого він став для цих двох етносів каменем спотикання.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.