Спецпроект

Хорошковський каже, що Забілий на дискеті віз документи з грифом "секретно"

На "дискеті", яку мав з собою директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, були документи з грифом "секретно".

Про це голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський повідомив в інтерв'ю "Сегодня".

Як повідомив голова СБУ, проти Руслана Забілого ("Сегодня" і Валерій Хорошковський чомусь називають директора музею "Тюрма на Лонцького" Романом - Історична Правда) порушили кримінальну справу щодо замаху на розголошення державної таємниці за те, що він як співробітник СБУ віз із Києва до Львова дискету з робочою інформацією.

"Простіше кажучи, Забілий порушив службові інструкції, а також, швидше за все, і закон України, - сказав Хорошковський. - Але точну відповідь на це запитання має дати експертиза, на проведення якої потрібен час, оскільки фахівці повинні вивчити величезну кількість документів".

За словами голови СБУ, після цього ступінь провини Руслана Забілого "буде встановлювати слідство і, в разі необхідності, суд".

"Втім, можу відзначити, що, виходячи з уже досліджених на сьогодні первинних документів, можна стверджувати, що документи з грифом "таємно" на цій дискеті все-таки є", - заявив Валерій Хорошковський.

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».