Спецпроект

Письменники підписалися за історика

Український ПЕН-клуб рішуче засуджує політичне цькування з боку СБУ директора музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого та його колег.

8 вересня в Києві співробітники СБУ затримали українського історика Руслана Забілого, директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів).

За даними Української Гельсінкської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи, працівники СБУ без жодної санкції суду та з численними порушеннями процесуального законодавства вилучили у нього ноутбук і два зовнішні жорсткі диски.

 У цих носіях інформації, окрім наукових досліджень самого Руслана Забілого, містилися електронні копії історичних матеріалів та архівних документів, що їх СБУ розсекретило в 2009 році та передало у публічні електронні бібліотеки. Ці дані вже давно не становлять державну таємницю і є у вільному доступі для фахівців.

Однак 9 вересня з'явилася офіційна інформація СБУ: «Службою безпеки України порушено кримінальну справу за фактом готування до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу України».

Оскільки в момент вилучення ні ноутбук, ні диски не були опечатані, існує велика вірогідність того, що в них буде вставлено інформацію, потрібну для підкріплення звинувачення. Численні порушення процесуального законодавства, про які інформують правозахисні організації, а також поспішність, із якою СБУ робить невмотивовані обвинувачувальні висновки, дають підстави припускати, що СБУ вирішило сфабрикувати проти історика Руслана Забілого кримінальну справу.

Крім  того, цими днями СБУ провела несанкціонований обшук у кабінетах істориків музею «Тюрма на Лонцького» у Львові й вилучила його майно та документи. Зокрема, з кабінетів науковців було вилучено два ноутбуки, один жорсткий диск, паперові копії історичних документів. Вилучено також відео-свідчення дисидентів, записані дослідниками протягом 2009-2010 років. За даними Центру досліджень визвольного руху, представники СБУ не показали жодних санкцій на обшук.

Українське відділення Міжнародного ПЕН-клубу заявляє, що такі дії СБУ порушують конституційні права українських громадян і є спланованою політичною акцією, спрямованою на залякування істориків, які досліджують історію злочинів тоталітарних режимів на території України.

На нашу думку, нащадки жертв згаданих злочинів, а також український народ загалом мають безсумнівне право дізнатися правду про своє минуле, а відтак цю правду можна встановити лише за умови, що історики матимуть беззастережний доступ до історичних документів і свідчень, а також свободу досліджень та наукових інтерпретацій.

Український ПЕН-клуб цілковито підтримує позицію згаданих вище правозахисних груп, а також інших громадських організацій, яким небайдужа доля утвердження цінностей громадянського суспільства, демократії та правової культури в Україні, і рішуче засуджує політичне цькування з боку СБУ історика Руслана Забілого та його колег.

Ми висловлюємо солідарність із діями громадських організацій, що започаткували акцію-протест «ПРИХОДЬ - ЗДАВАЙСЯ!» проти політичних спекуляцій СБУ, спрямованих на дискредитацію українських науковців та обмеження їхнього доступу до історичних матеріалів. Український ПЕН-клуб звертається також до міжнародних правозахисних організацій й урядів демократичних країн із закликом посилити моніторингові заходи щодо дотримання свободи слова і прав людини в Україні.

Мирослав Маринович,
президент Українського ПЕН-Клубу

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.