Спецпроект

ЗАЯВА ПУТІНА НЕ ЗАСЛУГОВУЄ НА РЕАКЦІЮ - МЗС

"Ми не дискутуємо з Путіним, оскільки у нас немає підстав вважати, що те, що ним було сказано в даному конкретному контексті, є елементом державної політики".

Заява прем'єр-міністра Російської Федерації Володимира Путіна про те, що внесок України у перемогу у Великій Вітчизняній війні був незначним, не є офіційною позицією російської сторони і тому не заслуговує коментарів на державному рівні з боку України.

Про це заявив сьогодні на брифінгу начальник Департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин, відповідаючи на відповідне питання журналістів.

Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, О. Волошин підкреслив, що Міністерство закордонних справ України відреагувало на заяву В. Путіна, хоча багато хто і звинуватив МЗС у відсутності офіційної позиції.

"Але ми не дискутуємо з Володимиром Путіним, оскільки у нас немає підстав вважати, що те, що ним було сказано в даному конкретному контексті, є елементом державної політики. В жодному внутрішньоросійському документі жодного разу в ході двосторонніх переговорів з російського боку ніхто не ставив під сумнів внесок України в перемогу у Великій Вітчизняній війні. Тому ми вважаємо для себе зайвим на офіційному рівні від імені держави реагувати на роздуми", - пояснив він.

У той же час, О. Волошин підкреслив, що позиція України в цілому полягає в тому, що перемога у ВВВ - це перемога всіх без винятку народів Радянського Союзу.

"Всі вони, а не тільки росіяни, переможці, і ми вшановуємо ветеранів незалежно від їх національності та походження. Це принципова позиція. Це все одно що дискутувати, якщо б хтось сказав, що Україні не є незалежною державою або що земля обертається навколо Місяця , а не навпаки. Є очевидний факт: український народ зробив один з вирішальних вкладів для перемоги, що було, зокрема, підтверджено тим, що УРСР стала однією з країн-засновниць ООН", - додав він.

О. Волошин також зазначив, що МЗС не має наміру штучно політизувати ситуацію і втягуватися в дискусію, для якої немає підстав. Він також запевнив, що думку В. Путіна не поділяє більшість російських громадян. О. Волошин підкреслив, що МЗС України розрізняє офіційні політичні заяви, які вимагають реагування, від "просто реплік".

"Я категорично проти дипломатії прес-служб, коли все, що відбувається в Російській Федерації, відразу стає новиною номер один в Україні. Я впевнений, що якби хтось в Україні навіть на дуже високому рівні сказав щось подібне про внесок Росії , це взагалі не стало б новиною, це ми все перетворюємо на новини, і від цього комплексу неповноцінності нам потрібно позбавлятися ", - підсумував він.

Путін заявив, що Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні і без участі України, під час "прямої лінії" з громадянами РФ, коментуючи питання, що Росія і Україна навряд чи б перемогли у ВВВ, якщо б були різними державами.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.