Спецпроект

ЗАЯВА ПУТІНА НЕ ЗАСЛУГОВУЄ НА РЕАКЦІЮ - МЗС

"Ми не дискутуємо з Путіним, оскільки у нас немає підстав вважати, що те, що ним було сказано в даному конкретному контексті, є елементом державної політики".

Заява прем'єр-міністра Російської Федерації Володимира Путіна про те, що внесок України у перемогу у Великій Вітчизняній війні був незначним, не є офіційною позицією російської сторони і тому не заслуговує коментарів на державному рівні з боку України.

Про це заявив сьогодні на брифінгу начальник Департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин, відповідаючи на відповідне питання журналістів.

Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, О. Волошин підкреслив, що Міністерство закордонних справ України відреагувало на заяву В. Путіна, хоча багато хто і звинуватив МЗС у відсутності офіційної позиції.

"Але ми не дискутуємо з Володимиром Путіним, оскільки у нас немає підстав вважати, що те, що ним було сказано в даному конкретному контексті, є елементом державної політики. В жодному внутрішньоросійському документі жодного разу в ході двосторонніх переговорів з російського боку ніхто не ставив під сумнів внесок України в перемогу у Великій Вітчизняній війні. Тому ми вважаємо для себе зайвим на офіційному рівні від імені держави реагувати на роздуми", - пояснив він.

У той же час, О. Волошин підкреслив, що позиція України в цілому полягає в тому, що перемога у ВВВ - це перемога всіх без винятку народів Радянського Союзу.

"Всі вони, а не тільки росіяни, переможці, і ми вшановуємо ветеранів незалежно від їх національності та походження. Це принципова позиція. Це все одно що дискутувати, якщо б хтось сказав, що Україні не є незалежною державою або що земля обертається навколо Місяця , а не навпаки. Є очевидний факт: український народ зробив один з вирішальних вкладів для перемоги, що було, зокрема, підтверджено тим, що УРСР стала однією з країн-засновниць ООН", - додав він.

О. Волошин також зазначив, що МЗС не має наміру штучно політизувати ситуацію і втягуватися в дискусію, для якої немає підстав. Він також запевнив, що думку В. Путіна не поділяє більшість російських громадян. О. Волошин підкреслив, що МЗС України розрізняє офіційні політичні заяви, які вимагають реагування, від "просто реплік".

"Я категорично проти дипломатії прес-служб, коли все, що відбувається в Російській Федерації, відразу стає новиною номер один в Україні. Я впевнений, що якби хтось в Україні навіть на дуже високому рівні сказав щось подібне про внесок Росії , це взагалі не стало б новиною, це ми все перетворюємо на новини, і від цього комплексу неповноцінності нам потрібно позбавлятися ", - підсумував він.

Путін заявив, що Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні і без участі України, під час "прямої лінії" з громадянами РФ, коментуючи питання, що Росія і Україна навряд чи б перемогли у ВВВ, якщо б були різними державами.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває