Спецпроект

Сталіну в Запоріжжі відрізали голову (ВІДЕО)

Сьогодні у Запоріжжі невідомі особи відрізали голову від пам`ятника Йосипу Сталіну, встановленого у дворі будинку, в якому розташований офіс обласного комітету Комуністичної партії України.

Як повідомили УНІАН у Центрі громадських зв`язків Запорізького главку міліції, повідомлення про подію на території обкому КПУ надійшло до чергової частини Жовтневого райвідділу міліції сьогодні о 16.50.

"28 грудня о 16.50 до чергової частини Жовтневого райвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що на території обласного комітету Комуністичної партії України, розташованого по вулиці Горького у Запоріжжі, невідомі зловмисники пошкодили погруддя Сталіна, відрізавши від архітектурної форми (у документах пам`ятник оформлений, як “мала архітектурна форма”) голову", - повідомили у ЦГЗ.

Зараз на місці події працює слідчо-оперативна група, вживаються заходи для встановлення осіб, причетних до події. Сам пам`ятник накритий тканиною, і до нього нікого не допускають.

Сьогодні ж усеукраїнська організація "Тризуб" імені Степана Бандери розповсюдила повідомлення, в якому сказано, що нещодавно встановлений пам`ятник "кату українського народу і міжнародному терористу Йосипу Джугашвілі-Сталіну сьогодні знищив мобільний підрозділ ВО "Тризуб” ім. С. Бандери".

В інтернеті розповсюджується ролик, де видно, як пам'ятнику (він зроблений з силуміну - сплаву алюмінію з кремнієм) справді відрізають голову інструментом, схожим на болгарку.

Тим часом керівництво Запорізького обласного комітету КПУ стверджує, що пам`ятник Йосипу Сталіну не обезголовлений.

Як повідомив другий секретар Запорізького обкому КПУ - керівник фракції Компартії в Запорізькій міськраді Олександр Зубчевський, "сьогодні, дійсно, відбувся організований напад, в якому, судячи із запису камери відеоспостереження, брали участь четверо молодих чоловіків, які через огорожу кинули пляшку в пам`ятник і відбили кілька букв. Сам пам`ятник вони не пошкодили: його голова на місці".

Водночас він зазначив, що зараз пам`ятник "в рамках посилення заходів безпеки закритий захисним саркофагом", і завтра охочі зможуть побачити його тільки у такому вигляді. 

Ось як виглядала "мала архітектурна форма" до акту декапітації:

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.