Спецпроект

Лукашенкові вже будують пам'ятник за... відродження села

Керівник Брестської області Білорусі Костянтин Сумар запропонував поставити президенту країни Олександру Лукашенко прижиттєвий пам'ятник за життя "за програму відродження села".

В адміністрації глави регіону підтвердили, що "займаються пам'ятником", однак повідомляти будь-які подробиці відмовилися. Реакція Адміністрації президента РБ на ініціативу чиновника наразі невідома.

Сумар не вперше так голосно висловлює своє захоплення Лукашенко. Йому, зокрема, належить знамените в Білорусії звернення до Лукашенка: "Ви трохи вище Бога".
 
Як повідомляє Газета.ру, відтоді як Лукашенко став президентом (1994 рік), сільське населення країни скоротилося щонайменше вдвічі. За офіційними даними, на даний момент в сільській місцевості проживає менше 25% білорусів.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває