Спецпроект

Підопічні міністра Могильова катують бандерівців голодом?

Правоохоронці використовують тортури та психологічний тиск, щоб добитися потрібних свідчень від активістів організації "Тризуб" імені Бандери, затриманих за підозрою у знищенні пам'ятника Сталіну.

Про це повідомив адвокат голови Тернопільського "Тризубу" Василя Лабайчука Віктор Ніказаков. 20 січня його допустили до підопічного.

Лабайчука, за словами Ніказакова, "утримують не в ізоляторі, а в камері Залізничного райвідділу міліції. Такі камери передбаченні для затриманих за різні бешкети - тут людей тримають до 72 годин. Тут немає білизни, не можна користуватися предметами особистої гігієни - навіть зубну щітку не можна мати. Згідно законодавства мені мали забезпечити з підзахисним конфіденційне побачення - але відмовили, бо "немає умов". Ми говорили в присутності двох міліціонерів. На Василя наділи наручники - це вже приносить людині дискомфорт і страждання. Я вважаю, що підозрювані утримуються в таких умовах спеціально. Таким чином на них здійснюють тиск і хочуть добитися потрібних свідчень - зізнання в причетності до вибуху", - розповів адвокат, слова якого цитує Gazeta.ua.

За словами адвоката, його підопічного годують раз на два дні. В кращому випадку раз на день.

"Оскільки райвідділ не розрахований для довготермінового перебування затриманих, то і витрати на їхнє харчування обмежені. Раціон там простий - приносять або миску пісної лапші, або миску рідкого супу. Василь, який бачився під час слідчих дій з іншими "тризубівцями", казав, що в них ситуація така сама. Хлопці змарніли, дехто ледве тримається на ногах", - поскаржився правозахисник, відомий тим, що на початку 90-х захищав ув'язненого депутата Верховної Ради Степана Хмару.

Правозахисник надіслав звернення до генпрокурора Віктора Пшонки та уповноваженоїми Верховної ради з прав людини Ніні Карпачової з вимогою припинити протизаконні дії проти підзахисного.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.