Спецпроект

Янукович вшановує героя-космонавта, який сприяв зняттю його судимостей

Два міста - Луганськ і Єнакієве, рідне місто чинного президента, - борються за право увічнити пам'ять льотчика-космонавта Георгія Берегового.

Президент України Віктор Янукович 1 лютого по телефону обговорив з родиною льотчика-космонавта СРСР Георгія Берегового можливість створення в Єнакієвому військово-патріотичного ліцею, що носитиме ім'я космонавта.

Раніше в ЗМІ повідомлялося, що з ініціативою про відкриття Луганського кадетського корпусу імені Г.Т. Берегового на базі колишнього льотного училища виступив заступник голови Луганської облдержадміністрації Родіон Мірошник.

Син космонавта - Віктор Георгійович, в інтерв'ю сайту "ОстроВ" відзначив, що ніхто з Луганська не звертався до нього або комусь із родичів батька з проханням про присвоєння імені Г.Т. Берегового кадетського ліцею.

За його словами, не обговорювалася ця тема і в розмові з Президентом: "1 лютого у мене дійсно відбулася розмова з Президентом України В. Ф. Януковичем, але, окрім раніше озвученої в ЗМІ підтримки нашою родиною можливості створення військово-патріотичного ліцею імені Г.Т. Берегового на базі Єнакіївського аероклубу і Міжнародного політехнічного музею "Український техноленд" в Єнакієвому, не обговорювалося".

Нагадаємо, що 26 січня 2011 року Кабінет Міністрів України обговорював план заходів щодо відзначення Героя Радянського Союзу Георгія Берегового, причому глава уряду Микола Азаров переплутав ім'я космонавта, назвавши його Юрієм

Секрет президентської уваги до героя космосу полягає в тому, що восени 1978 року депутат Верховної Ради СРСР від Єнакієвого льотчик-космонавт Георгій Береговий звернувся до голови Донецького обласного суду (майбутнього голови Верховного Суду України) Віталія Бойка з проханням переглянути в порядку нагляду справу свого земляка Віктора Януковича.

У листі було вказано: "Суть прохання, із яким він звернувся до мене, полягає в тому, що він, будучи неповнолітнім – в одному випадку, а в іншому – досить ще молодою людиною, двічі був засуджений народним судом м.Єнакієвого в 1967 і 1970 роках.

Як видно з копій судових рішень і його пояснень, він в обох випадках був засуджений – у зв'язку з обмовою його дорослими злочинцями.

Янукович В.Ф. – молода людина з дуже важкою долею, рано залишившись без батьків, виховувався в дитячому будинку, закінчив навчання в технікумі, навчається в інституті, винятково позитивно характеризується, за нього клопоче колектив підприємства, і сам він прагне вступити до лав КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. Наявність безпідставних, на мій погляд, судимостей, не дає можливості йому жити по совісті й планувати своє майбутнє.
"

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.