Спецпроект

У "найзахіднішій точці наступу російської армії" вшанували загиблих

В селі Кострино Великоберезнянського району Закарпатської області у рамках гуманітарного проекту Memoria Patriae ("Пам'ять Вітчизни") відбувся міжнародний круглий стіл "Меморіали Першої світової війни: спільна історія, спільна пам'ять".

"Місце для проведення круглого столу було вибране невипадково, - йдеться у прес-релізі одного з організаторів заходу, президента Федерації скаутів "Галицька Русь" Кирила Арбатова. - Цей куток Лемківщини є найзахіднішим рубежем, досягнутим російською армією в Карпатах в результаті наступу вглиб території Австро-Угорської імперії в 1914-1915 рр."

Учасники форуму з України, Росії, Австрії, Словаччини та інших країн підтримали пропозицію фонду "Крейцарош" (Угорщина) створити Східно-європейську співдружність організацій, які працюють у сфері збереження спадщини Першої світової війни.

"Це відкриє можливість українським ученим працювати в архівах Відня, Будапешта, Москви, Праги і користуватися підтримкою іноземних партнерів, - сказав Кирило Арбатов. - Вже зараз для дослідників проекту "Пам′ять Вітчизни" відкрито доступ до фондів Російського державного військово-історичного архіву і опрацьовуються документи, що мають безпосередню причетність до історії Галичини, Волині та Поділля".

Також на форумі звернулися до урядів європейських країн із закликом посилити увагу до проблеми збереження пам'яток у зв'язку із наближенням 100-річчя Першої світової.

Анатолій Лісіцин, чий фонд сприяє популяризації російської культури у російськомовних школах Західної України, із волонтерами проекту "Пам'ять Вітчизни" на Ужоцькому перевалі

Учасники заходу вшанували пам'ять загиблих солдат усіх воюючих сторін Першої світової, відвідавши меморіал на Ужоцькому перевалі між Закарпаттям і Львівщиною. Тим часом скаути "Галицької Русі" розчистили масове військове поховання жертв війни в селі Волосянка.

Організатори форуму - фонд Анатолія Лісіцина (благодійна організація, яку очолює депутат Держдуми РФ, перший губернатор Ярославської області Лісіцин - ІП), федерація скаутів "Галицька Русь", Ужанський національний природний парк та громадська організація "Кутик Лемковини".

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.